ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 815/2232/16
адміністративне провадження № К/9901/12247/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді — Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 (суддя Самойлюк Г.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2016 (колегія суддів у складі: Градовського Ю.М., Кравченка К.В., Лукянчук О.В.) у справі № 815/2232/16 за позовом Громадської організації «Спілка юристів Одеської області» до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Громадська організація «Спілка юристів Одеської області» звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі — відповідач, ГУ НП в Одеській області), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного надання відповіді на запит від 08.04.2016 № 683/04/16 про доступ до публічної інформації та щодо ненаправлення запиту на отримання публічної інформації до належного розпорядника.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії ГУ НП в Одеській області щодо ненаправлення запиту на отримання публічної інформації від 08.04.2016 № 683/04/16 до належного розпорядника. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що посадові особи ГУ НП України в Одеській області діяли в межах наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача. Зазначає, що відповідач буд-якою інформацією стосовно створення та функціонування Апеляційної атестаційної комісії південного регіону не володіє, така комісія у ГУ НП в Одеській області не створювалась. Однак, виходячи із загальних міркувань під час надання відповіді було зазначено, що можливо вказаною позивачем інформацією володіє Національна поліція України, про що й було зазначено у відповіді.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що Громадською організацією «Спілка юристів Одеської області» подано запит на отримання публічної інформації від 08.04.2016 за № 683/04/16, адресований начальнику ГУ МВС України в Одеській області Лорткіпанідзе Г.Г., в якому заявник просив надати повний перелік членів Апеляційної атестаційної комісії південного регіону.
Листом від 20.04.2016 № 9/120/зі позивачу надано відповідь та зазначено, зокрема, таке: відповідно до п. 4 р. VІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, персональний склад апеляційних атестаційних комісій затверджується наказом Національної поліції України; з огляду на що, для отримання інформації щодо персонального складу апеляційних атестаційних комісій південного регіону заявнику рекомендується звернутись до органу, який видав наказ про їх затвердження.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненаправлення запиту на отримання публічної інформації до належного розпорядника з одночасним повідомленням про це запитувача, оскільки відповідач як розпорядник інформації протиправно не надав обґрунтовану відповідь на звернення позивача та не скерував запит за належністю.
Верховний Суд погоджується з такими висновком судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі — Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
З огляду на пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно із частиною 3 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ГУ НП в Одеській області не направило запит позивача від 08.04.2016 № 683/04/16 належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Відповідач тільки рекомендував заявнику для отримання запитуваної інформації звернутись до іншого органу.
Посилання скаржника на те, що останній не володіє та не може володіти запитуваною позивачем інформацією колегія суддів відхиляє, оскільки вказана обставина не нівелює обов’язку надати відповідь на запит із дотриманням норм Закону № 2939-VI.
Щодо посилання скаржника на те, що запит від 08.04.2016 №683/04/16 не відповідає вимогам Закону № 2939-VI, колегія суддів вважає його безпідставними, оскільки, як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій згідно пункту 2 частини 5 статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію має містити, зокрема, загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо. Таким чином, зазначення назви та змісту документу не є безумовним обов’язком запитувача, та зазначається у разі, якщо вони відомі.
З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог Громадської організації «Спілка юристів Одеської області», оскільки відповідач не надав повної та належної відповіді на запит про надання публічної інформації, що знаходиться у його володінні, та не направив запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2016 у справі № 815/2232/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області — без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець
Добавить комментарий