власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/2034/16

Провадження № 12-303гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Кібенко О. Р.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,

представників учасників справи:

Броварської місцевої прокуратури Київської області — Сахно Н. В.,

Броварської міської ради — Ющенко І. М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-профіт» — Калініченка І. О., Лавріненка Т. М.,

Державного підприємства «Радіопередавальний центр» — Скочка О. О.,

інші учасники не з`явились

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області (далі — прокурор)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02 липня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Чорної Л. В., Шаптали Є. Ю., Гончарова С. А.,

у справі за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради (далі — Міськрада)

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі — ГУ Держгеокадастру у Київській області)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-профіт» (далі — ТОВ «Компанія «Інтер-профіт»)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-кастомс» (далі — ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс»)

4. Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі — Банк)

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , Державне підприємство «Радіопередавальний центр» (далі — ДП «Радіопередавальний центр»),

про визнання недійсними наказів та договорів іпотеки, витребування земельних ділянок.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. 23 червня 2016 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міськради до ГУ Держгеокадастру у Київській області, правонаступника Головного управління Держземагентства у Київській області (далі — ГУ Держземагентства у Київській області), ТОВ «Компанія «Інтер-профіт», ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс», Банку про:

— визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року № КИ/3210600000:00:045/00001588 «Про припинення права користування земельною ділянкою» та від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам (№ КИ/3210600000:01:045/00003492, КИ/3210600000:01:045/00003488, КИ/3210600000:01:045/00003532, КИ/3210600000:01:045/00003533, КИ/3210600000:01:045/00003534, КИ/3210600000:01:045/00003535, КИ/3210600000:01:045/00003537, КИ/3210600000:01:045/00003538, КИ/3210600000:01:045/00003539, КИ/3210600000:01:045/00003540, КИ/3210600000:01:045/00003543, КИ/3210600000:01:045/00003561, КИ/3210600000:01:045/00003521, КИ/3210600000:01:045/00003522, КИ/3210600000:01:045/00003523, КИ/3210600000:01:045/00003524, КИ/3210600000:01:058/00003525, КИ/3210600000:01:045/00003526, КИ/3210600000:01:045/00003527, КИ/3210600000:01:045/00003508, КИ/3210600000:01:058/00003509, КИ/3210600000:01:045/00003513, КИ/3210600000:01:045/00003514, КИ/3210600000:01:045/00003515, КИ/3210600000:01:045/00003507, КИ/3210600000:01:045/00003511, КИ/3210600000:01:045/00003518, КИ/3210600000:01:045/00003519, КИ/3210600000:01:045/00003482, КИ/3210600000:01:045/00003480, КИ/3210600000:01:045/00003476, КИ/3210600000:01:058/00003493, КИ/3210600000:01:058/00003495, КИ/3210600000:01:058/00003484, КИ/3210600000:01:058/00003500, КИ/3210600000:01:058/00003504, КИ/3210600000:01:058/00003506, КИ/3210600000:01:045/00003520, КИ/3210600000:01:058/00003510, КИ/3210600000:01:045/00003529, КИ/3210600000:01:045/00003530, КИ/3210600000:01:045/00003531, КИ/3210600000:01:058/00003570, КИ/3210600000:01:045/00003541, КИ/3210600000:01:058/00003505, КИ/3210600000:01:058/00003496, КИ/3210600000:01:045/00003491, КИ/3210600000:01:045/00003536);

— визнання недійсними договору іпотеки від 23 грудня 2014 року № 1377, укладеного між ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» та Банком, а також договору іпотеки від 30 червня 2015 року № 910, укладеного між ТОВ «Компанія «Інтер?кастомс» та Банком;

— витребування на користь територіальної громади в особі Міськради з незаконного володіння ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» земельних ділянок загальною площею 76,6705 га, вартістю 2 622 131,10 грн (кадастрові номери 3210600000:01:045:0044, 3210600000:01:058:0030, 3210600000:01:045:0042, 3210600000:01:045:0043), а з незаконного володіння ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс» земельної ділянки загальною площею 18,00 га, вартістю 615 600 грн (кадастровий номер 3210600000:01:058:0029), розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.

2. Позов мотивовано тим, що земельна ділянка комунальної власності загальною площею 94,67 га неправомірно вибула з володіння територіальної громади міста Бровари. На порушення земельного законодавства ГУ Держземагентства у Київській області безпідставно віднесло зазначену земельну ділянку до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності та передало її у власність 48 фізичним особам для ведення особистого селянського господарства. На день звернення до суду з позовом власниками земельних ділянок (які сукупно складали земельну ділянку загальною площею 94,67 га) є ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» (чотири земельні ділянки загальною площею 76,6705 га) та ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс» (земельна ділянка загальною площею 18,00 га), тому на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) земельні ділянки підлягають поверненню Міськраді із чужого незаконного володіння цих юридичних осіб. Договори іпотеки підлягають визнанню недійсними, оскільки Міськрада як власник земельних ділянок не є стороною цих правочинів.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. ДП «Радіопередавальний центр» є юридичною особою, створеною на загальнодержавній власності наказом Міністерства зв`язку України № 93 від 12 липня 1993 року (раніше підприємство мало назви Республіканська довгохвильова радіостанція РВ-87 та Броварська радіостанція № 3).

4. Відвід Броварській радіостанції № 3 землі на вул. Кутузова, 6 у м. Бровари здійснювався розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 1095-рс від 29 жовтня 1969 року, яким відведено за рахунок земель радгоспу ім. Кірова в м. Бровари земельну ділянку загальною площею 38 га, у зв`язку із чим виготовлено державний акт на право користування землею площею 38 га від 04 лютого 1971 року.

5. Відповідно до експлікації земель Радіопередавального центру в м. Бровари на вул. Кутузова, 6 від 05 лютого 1997 року № 32 на той час підприємство володіло земельною ділянкою загальною площею 140,47 га.

6. Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року «Про припинення права користування земельною ділянкою» за результатами розгляду листа ДП «Радіопередавальний центр» про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 94,67 га в межах м. Бровари та з урахуванням судових рішень у справах № 31/2б-2004/59/14б-04/13, № 826/7455/13-а припинено право постійного користування земельною ділянкою ДП «Радіопередавальний центр» площею 94,67 га (землі сільськогосподарського призначення) в межах м. Бровари Київської області; віднесено земельну ділянку до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах м. Бровари Київської області.

7. За рахунок земельної ділянки наказами ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року у власність 48 громадянам надано земельні ділянки на вул. Кутузова в м. Бровари для ведення особистого селянського господарства; реєстраційною службою видано свідоцтва про право власності та прийнято рішення про їх державну реєстрацію.

8. У подальшому фізичні особи на підставі договорів купівлі-продажу від 29, 30 та 31 липня 2013 року відчужили земельні ділянки на користь трьох фізичних осіб ( ОСОБА_34 , ОСОБА_49 , ОСОБА_17 ), які у свою чергу об`єднали їх у п`ять земельних ділянок (площею 18, 26 та 18,6705 га, дві ділянки по 16 га) та внесли їх до статутного капіталу ТОВ «Компанія «Інтер-профіт»; реєстраційною службою видано свідоцтва про право власності та прийнято рішення про їх державну реєстрацію.

9. Рішенням Міськради від 01 жовтня 2013 року № 1039-38-06 змінено цільове призначення зазначених земельних ділянок ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» із земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних виробничо-господарських будівель та споруд підприємств переробної та іншої промисловості); на підставі рішення ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

10. 12 червня 2015 року загальними зборами учасників ТОВ «Компанія «Інтер?профіт» прийнято рішення про заснування ТОВ «Компанія «Інтер?кастомс», до статутного капіталу якого увійшла земельна ділянка площею 18 га; реєстраційною службою видано свідоцтво про право власності та прийнято рішення про його державну реєстрацію.

11. Також 23 грудня 2014 року та 30 червня 2015 року між Банком та ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» і ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс» укладено договори іпотеки № 1377 та № 910відповідно, згідно з якими на забезпечення виконання грошових зобов`язань передано в іпотеку земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Суди розглядали справу неодноразово.

13. Господарський суд Київської області рішенням від 13 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовив повністю.

14. Київський апеляційний господарський суд постановою від 06 червня 2017 року рішення Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2016 року скасував, позов задовольнив.

15. Вищий господарський суд України постановою від 02 серпня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2016 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. За наслідками нового розгляду справи Господарський суд Київської області ухвалив рішення від 05 жовтня 2017 року про відмову в позові.

17. Суд послався на те, що земельна ділянка у встановленому законом порядку не була передана у комунальну власність та перебувала у державній власності; оспорювані накази прийняті ГУ Держземагентства у Київській області у межах наданих законом повноважень; ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» та ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс» є добросовісними набувачами; оспорювані договори іпотеки відповідають вимогам статті 203 ЦК України.

18. Київський апеляційний господарський суд постановою від 02 липня 2018 року рішення Господарського суду Київської області від 05 жовтня 2017 року скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України), оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

19. Постанову мотивовано тим, що вимоги про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вони стосуються прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб; інші позовні вимоги мають похідний характер. Суд послався на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

20. 25 жовтня 2018 року прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування зазначеної постанови суду апеляційної інстанції та передачу справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Скаржник посилався на безпідставне закриття апеляційним судом провадження у справі, оскільки позовні вимоги у справі заявлені виключно до юридичних осіб та не впливають безпосередньо на права фізичних осіб.

22. Стверджував, що спір у справі пов`язаний з порушенням прав територіальної громади м. Бровари в особі розпорядника земель комунальної власності — Міськради у зв`язку з відчуженням спірних земельних ділянок у приватну власність на підставі наказів ГУ Держземагентства у Київській області. При цьому саме наказ ГУ Держземагентства у Київської області від 25 червня 2013 року «Про припинення права користування земельною ділянкою» був передумовою прийняття наказів від 24 липня 2013 року про надання земельних ділянок у власність фізичним особам.

23. Зазначав, що позовні вимоги спрямовані як на оскарження правової підстави вибуття спірного майна з володіння законного власника і зміни його цільового призначення, так і на його витребування із чужого незаконного володіння, оскільки на підставі низки цивільно-правових угод перші набувачі (фізичні особи) після отримання спірного майна в порядку безоплатної приватизації відчужили його, і на цей час володільцями є ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» та ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс», тобто юридичні особи.

24. Касаційну скаргу також мотивовано тим, що в позовній заяві об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами, і тільки в їх сукупному розгляді можна довести, що землі комунальної власності вибули з володіння територіальної громади всупереч вимогам законодавства, та відновити порушене право.

25. Скаржник також посилався на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/4654/15.

Доводи інших учасників справи

26. Інші учасники справи правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Рух касаційної скарги

27. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 17 грудня 2018 року відкрила касаційне провадження та на підставічастини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою прокурора на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо визначення юрисдикції

28. Предметом позову у цій справі є вимоги про: визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою та від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам; визнання недійсними договору іпотеки від 23 грудня 2014 року № 1377, укладеного між ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» та Банком, а також договору іпотеки від 30 червня 2015 року № 910, укладеного між ТОВ «Компанія «Інтер?кастомс» та Банком;витребування на користь територіальної громади в особі Міськради з незаконного володіння ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» чотирьох земельних ділянок загальною площею 76,6705 га, вартістю 2 622 131,10 грн, а з незаконного володіння ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс» земельної ділянки загальною площею 18,00 га, вартістю 615 600 грн, розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.

29. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

30. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

31. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

32. Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (частина перша статті 2 ГПК України у згаданій редакції).

33. Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у вказаній редакції), за змістом пункту 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

34. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

35. Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

36. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

37. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

38. ГУ Держземагентства у Київській області у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема надання земельної ділянки громадянину у власність, діє як орган, через який реалізуються повноваження власника земельних ділянок, та вступає з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

39. Частиною другою статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

40. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають права власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

41. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним — розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

42. У цій справі прокурор заявив вимогу про визнання недійсним наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.

43. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів і вимог, вважає, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, відступати від яких немає правових підстав.

44. При цьому, ухвалюючи постанову від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх висновків, висловлених у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 та від 12 червня 2019 року у справі № 911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені.

45. Відтак твердження прокурора про господарську юрисдикцію справи в частині оспорювання наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам з посиланням на те, що на день подання позову власниками спірних земельних ділянок є юридичні особи, є помилковими.

46. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним.

47. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункті 86) та від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38).

48. Оскільки вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особамне є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень.

49. Зазначене вище спростовує доводи скаржника про те, що позовні вимоги у справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку господарського судочинства.

50. Отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини справи Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, ухвалених на користь 48 фізичних осіб.

51. Водночас в іншій частині висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки, ухвалюючи постанову про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався на похідний характер інших позовних вимог (визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою; визнання недійсними договорів іпотеки, укладених юридичними особами; витребування земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Міськради з незаконного володіння юридичних осіб). При цьому фактичною метою пред`явлення прокурором позову є витребування на користь Міськради земельних ділянок вільними від обтяжень, а тому вимоги щодо оскарження договорів іпотеки та витребування землі є саме основними вимогами, а не похідними.

52. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ці позовні вимоги не є нерозривно пов`язаними з вимогою про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, не є похідними вимогами, а тому з огляду на суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, їх необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

53. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

54. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу — без задоволення.

56. Згідно з положеннями частини першої статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. З огляду на викладене касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова апеляційного суду, що оскаржується, — скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про: визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою; визнання недійсними договору іпотеки від 23 грудня 2014 року № 1377, укладеного між ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» та Банком, та договору іпотеки від 30 червня 2015 року № 910, укладеного між ТОВ «Компанія «Інтер?кастомс» та Банком; витребування на користь територіальної громади в особі Міськради з незаконного володіння ТОВ «Компанія «Інтер-профіт» чотирьох земельних ділянок загальною площею 76,6705 га, вартістю 2 622 131,10 грн, а з незаконного володіння ТОВ «Компанія «Інтер-кастомс» земельної ділянки загальною площею 18,00 га, вартістю 615 600 грн, розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.

58. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

59. Оскільки справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308-310, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2018 року у справі № 911/2034/16 скасувати у частині закриття провадження щодо позовних вимог про: визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року № КИ/3210600000:00:045/00001588 «Про припинення права користування земельною ділянкою»; визнання недійсними договору іпотеки від 23 грудня 2014 року № 1377, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-профіт» та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», та договору іпотеки від 30 червня 2015 року № 910, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-кастомс» та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський»; витребування на користь територіальної громади в особі Броварської міської радиз незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-профіт» земельних ділянок загальною площею 76,6705 га, вартістю 2 622 131,10 грн (кадастрові номери 3210600000:01:045:0044, 3210600000:01:058:0030, 3210600000:01:045:0042, 3210600000:01:045:0043), розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області; витребування на користь територіальної громади в особі Броварської міської радиз незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-кастомс» земельної ділянки загальною площею 18,00 га, вартістю 615 600 грн (кадастровий номер 3210600000:01:058:0029), розташованої на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.

3. Справу № 911/2034/16 в цій частині направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

4. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2018 року у справі № 911/2034/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Р. Кібенко

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич