вирішуючи спір, суди з`ясували узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшли висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, тоді як доводи відповідача зводяться до з`ясування взаємовідносин між сторонами, що не впливають на правильність встановлених судами фактичних обставин справи та їх висновків.

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №  520/10236/15-ц

провадження № 61-1208св19  

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_1 ,

відповідач — ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси                     від 18 серпня 2015 року у складі судді Прохорова П. А. та постанову апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів:               Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати шлюб, укладений 18 квітня 2015 року між ним та ОСОБА_2 і зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 496.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що спільне життя з відповідачкою не склалося з дня укладення шлюбу через несумісність характерів, відсутність спільних поглядів на життя та сім`ю та неприйнятну поведінку останньої.

З моменту реєстрації шлюбу вони спільно не проживали жодного дня та взагалі не зустрічалися.

Оскільки шлюб існує лише формально, збереження його та подальше спільне життя із відповідачем є неможливим, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня                    2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,  зареєстрований 18 квітня 2015 року відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 496.

Суд першої інстанції виходив із того, що подружні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведуть, за час розгляду справи не примирилися, збереження шлюбу є неможливим.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_7 ,  про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2015 року залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду  Одеської області від 01 листопада 2018 року заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2015 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до Печерського районного суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначала, що на момент розгляду справи вона перебувала у стані вагітності, проте суди не застосували норми частини другої статті 110 СК України.

Крім того, справу розглянуто Київським районним судом міста Одеси без її участі та з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки зареєстрованим місцем її проживання є АДРЕСА_1 .

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та витребувано вищезазначену справу Київського районного суду міста Одеси.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 496.

Після реєстрації шлюбу сторони спільно не проживали, сумісне господарство не вели, жодних подружніх стосунків не підтримують.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_10 , батьками якої у свідоцтві про народження записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1

08 серпня 2017 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_11 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу — ОСОБА_12 . Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 08 листопада 2017 року ОСОБА_2 змінила ім`я на ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_1 зазначав, що фактичні шлюбні відносини між ним та відповідачем припинені в день реєстрації шлюбу, окреме проживання та відсутність спілкування свідчить про неможливість збереження шлюбу.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У частині першій статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У частині другій статті 110 СК України зазначено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

Установивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, його збереження суперечить інтересам позивача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, урахувавши конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для його розірвання.

У касаційній скарзі заявник не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про помилковість висновків судів щодо неможливості збереження шлюбу.  

Доводи касаційної скарги заявника про те, що справу розглянуто Київським районним судом міста Одеси без її участі та з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки зареєстрованим місцем її проживання була АДРЕСА_1 , а на теперішній час -квартира АДРЕСА_2 , колегія судів відхиляє, оскільки ні суду апеляційної інстанції, ні касаційному суду документів з цього приводу ОСОБА_2 не надала.

Копія довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2 від 27 липня                2017 року, приєднана до клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, є єдиним документом, наданим суду, в якому зазначено місце її проживання: АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Дарницького району міста Києва.

Під час перегляду заочного рішення за заявою відповідача представник останньої був присутній у судовому засіданні, надавав свої пояснення та заперечення проти позову.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, розглянув справу за участі представників ОСОБА_2 , які надали свої пояснення по суті спору. Сама ОСОБА_2 , скориставшись своїми процесуальними правами, також надала суду письмові пояснення та подала клопотання, які вирішені відповідно до норм процесуального законодавства.

Крім того, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач сама не заперечувала проти розірвання шлюбу. У наданих нею письмових поясненнях зазначала, що не згодна лише з моментом його розірвання, який має значення для правових наслідків щодо набутого за час шлюбу майна та його статусу.

Послідовна поведінка самої ОСОБА_2 , зокрема, отримання копії судового рішення та наступна реєстрація шлюбу 08 серпня 2017 року, свідчить про те, що вона погодилась із розірванням шлюбу на підставі заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2015 року, зареєструвавши розірвання шлюбу, а оскаржила це рішення лише через три роки.

Зокрема, відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про шлюб                        відповідач 08 серпня 2017 року (тобто до звернення з заявою про перегляд заочного рішення 12 квітня 2018 року та до подачі апеляційної скарги на це рішення 18 червня 2018 року) зареєструвала другий шлюб з іншим чоловіком                       ОСОБА_11 , після укладення якого виникли відповідні правовідносини ОСОБА_2 з її новим чоловіком з притаманними шлюбу правами та обов`язками.

За таких обставин, правильним є висновок апеляційного суду про те, що така поведінка ОСОБА_2 , після укладення нею нового шлюбу, свідчить про відсутність дійсних намірів щодо відновлення сім`ї, а її дії направлені не на відновлення її порушених прав, а задля нового розгляду справи з метою вирішення майнових питань.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення її прав судами попередніх інстанцій з огляду на те, що на момент розгляду справи вона перебувала у стані вагітності, колегія суддів також відхиляє з таких підстав.

Турбота про сім`ю та дитинство є пріоритетним завданням держави. Всіляко створюючи умови для повноцінного виховання дитини та полегшення праці матері, підтримання матері у період її тимчасової непрацездатності, держава встановлює певні обмеження щодо реалізації подружжям права на безперешкодне розірвання шлюбу.

У частині другій статті 110 СК України зазначено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.

Вказана норма закону спрямована на захист прав майбутньої дитини і народженої дитини, якій не виповнилося одного року після пологів, а також на право дружини на утримання  під час вагітності. Після народження дитини це право матері переросло у право на утримання у зв`язку з доглядом за дитиною.

Даних про вагітність ОСОБА_2 ні на момент відкриття провадження у справі, ні на момент ухвалення рішення у суду не було.

Не може бути скасоване через 4 роки правильне по суті судове рішення з процесуальних підстав, які не призвели до неправильного вирішення спору.

Таким чином, вирішуючи спір, суди з`ясували узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшли висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, тоді як доводи відповідача зводяться до з`ясування взаємовідносин між сторонами, що не впливають на правильність встановлених судами фактичних обставин справи та їх висновків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2015 року та постанови апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2015 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді                                                                                                            В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

                                                                                                                      М. М. Русинчук