установлення, чи керувала особа транспортним засобом, є необхідною умовою для кваліфікації її діяння за ст.286 КК та відмежування цього злочину від суміжних складів злочину, зокрема передбаченого в ст.119 КК.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

12 листопада 2019 року                               м.Київ                               №234/14062/16-к

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — БУЩЕНКА А.П.,
суддів: ГРИГОР’ЄВОЇ І.В., СТОРОЖЕНКА С.О. —

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Овчаренка О.О. на вирок Краматорського

міського суду Донецької області від 5.04.2018 та ухвалу Донецького апеляційного суду від 10.01.2019 щодо Особи 1, Інформація 1, уродженки с.Зимовища Чорнобильського району Київської області, жительки м.Краматорська Донецької області, засудженої за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу.

Оскаржені судові рішення

1. Краматорський міськсуд вироком від 5.04.2018 засудив Особу 1 за ч.2 ст.286 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

2. Суд визнав доведеним, що 27.07.2016, близько 20:00, у гаражі за Адресою 1, Особа 1 у стані алкогольного сп’яніння, не маючи посвідчення водія, порушуючи вимоги пп.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, виявила злочинну самовпевненість, сіла на місце водія в автомобілі Dacia Sandero, припаркованого перед виїздом із гаража, запустила двигун та перед початком руху, не переконавшись, чи це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших громадян, здійснила наїзд передньою частиною вказаного автомобіля на потерпілу Особу 2, притиснувши її до задньої стінки гаража, що призвело до

смерті потерпілої на місці.

3. Донецький апеляційний суд ухвалою від 10.01.2019 залишив вирок без змін.

Вимоги й доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі захисник із підстав, передбачених у ч.1 ст.438 Кримінального процесуального кодексу, просить скасувати оскаржені вирок і ухвалу та закрити кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діях Особи 1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК.

5. Сторона захисту зазначає, що у справі достатньо об’єктивних даних, які підтверджують, що Особа 1 не керувала транспортним засобом (не виконувала функції водія), а тому не може вважатися суб’єктом злочину, передбаченого ст.286 КК. За результатами слідчого експерименту було з’ясовано, що поставлений на першу передачу автомобіль Dacia Sandero в результаті повороту ключа в замку запалювання став рухатися без натискання на педаль газу. Таким чином, на думку захисника, у ході проведення слідчого експерименту було достовірно встановлено, що автомобіль рухається без участі водія, а отже, смерть потерпілої настала в результаті нещасного випадку.

6. Захисник наполягає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином цих доводів сторони захисту та обставин справи, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість Особи 1 у скоєнні інкримінованого злочину.

7. Крім того, захисник скаржиться на те, що суди, не звільнивши Особу 1 від відбування покарання з випробуванням, призначили їй покарання, яке не відповідає її особі. Так, суди не врахували, що засуджена раніше не судима, має на утриманні неповнолітнього сина, позитивно характеризується за місцем проживання, є учасницею АТО та потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

Позиції учасників судового провадження

8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

9. Представник потерпілих у кримінальному провадженні Баринова Л.Г. надіслала до суду заперечення, в якому просила відмовити в задоволенні касаційної скарги сторони захисту.

10. Захисник і засуджена підтримали

доводи, наведені в касаційній скарзі, та просили її задовольнити.

11. Представник потерпілих Баринова Л.Г. вважала, що вирок та ухвала є законними та обґрунтованими, і просила Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги.

12. Прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги сторони захисту. Зазначив, що апеляційний суд, порушивши положення кримінального процесуального закону, не дав чіткої та обґрунтованої відповіді на доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі. Прокурор уважав, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оцінка Суду

13. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника й засудженої, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково з таких підстав.

14. Суд зазначає, що сам собою факт завдання шкоди автомобілем чи іншим транспортним засобом не є визначальним для кваліфікації діяння за ст.286 КК. Суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого в ч.2 ст.286 КК, може бути тільки особа, яка

керує транспортним засобом, тобто провадить усвідомлену й цілеспрямовану діяльність щодо використання відповідних його функцій. Таким чином, установлення, чи керувала особа транспортним засобом, є необхідною умовою для кваліфікації її діяння за ст.286 КК та відмежування цього злочину від суміжних складів злочину, зокрема передбаченого в ст.119 КК.

15. Хоча в більшості випадків питання, чи керує особа, яка перебуває на місці водія, автомобілем у значенні ст.286 КК не виникають, у цій справі відповідне питання мало бути ретельно з’ясовано.

16. Позиція захисту полягала в тому, що засуджена, сівши в автомобіль, не мала наміру заводити двигун, рухати автомобіль або вчиняти будь-які інші дії, які можуть бути визначені як керування автомобілем, а намагалася лише включити магнітолу, слідуючи чиємусь підказуванню, що для цього слід повернути ключ у замку запалювання; рух автомобіля після повернення ключа був для неї несподіванкою.

17. Як свідчать матеріали справи, суду були надані докази на підтвердження такої позиції. Зокрема, засуджена показувала, що вона не уявляє, як працює автомобіль, і не вчиняла жодних дій, крім повороту ключа в

замку запалювання. Свідок Особа 3 — володілець автомобіля — показав у суді, що він, зупинивши автомобіль біля гаража, залишив його незачиненим із ключем у замку запалювання та з увімкненою першою передачею. У результаті слідчого експерименту було встановлено, що автомобіль Dacia Sandero з увімкненою першою передачею розпочинає рух після повороту ключа в замку запалювання без натискання на педаль газу.

18. Суд, згадавши ці докази у вироку, жодним чином їх не оцінив і не висловився, чи вважає він ці докази достовірними й чи доводять вони в сукупності з іншими доказами ту версію подій, на якій наполягала сторона захисту. Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, залишив поза увагою докази, які стосувалися встановлення істотних обставин цієї справи, зокрема, які саме дії вчинила засуджена та якою була послідовність її дій, а також спрямованість її умислу, що в обставинах цієї справи має важливе значення для висновку, чи можна вважати засуджену особою, яка керувала авто.

19. В апеляційній сказі сторона захисту звертала увагу на неповне з’ясування обставин справи, однак апеляційний суд належним чином не

спростував цих доводів.

20. За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, мотивованою та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а кримінальне провадження — призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

21. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, дати на них вичерпну відповідь та з урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме положенням стст.370, 419 КПК.

На підставі викладеного, керуючись стст.433, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

Постановив:

Касаційну скаргу захисника Овчаренка О.О. задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 10.01.2019 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Звільнити Особу 1 з місць позбавлення волі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає