У частині першій та другій статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 357/2264/16-ц

провадження № 61-12253св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_1 ,

відповідач — фізична особа-підприємць ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Суханової Є. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі — ФОП ОСОБА_2 ) про захист авторських виключних прав на твір.

Позовна заява мотивована тим, що у 2008 році позивач своєю творчою працею створила твір образотворчого мистецтва, а саме картину під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», що підтверджується офіційним каталогом автора під назвою «Gapchinska. Поставщик счастья № 1». Авторство позивача підтверджується її підписом на оригінальних примірниках творів, а саме у нижньому лівому куті кожної з робіт зазначено «Е. Gapchinska». У 2010 році позивач своєю творчою працею створила твір образотворчого мистецтва, а саме картину « ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується підписом позивача у лівому нижньому куті товару. Додатково права позивача на зазначений твір підтверджується свідоцтвом № 54870 від 20 травня 2014 року та рішенням до нього.

09 лютого 2016 року в належному ФОП  ОСОБА_2 магазині подарунків та сувенірів за адресою: АДРЕСА_1 , було зафіксовано факт розповсюдження та публічної демонстрації (реалізації, продажу) товару: обкладинка для документів з малюнком — картина ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1»; обкладинка для документів з малюнками — картинами ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2». Реалізація вказаних товарів підтверджується товарним чеком від 09 лютого 2016 року. Тому відповідач порушила права позивача шляхом розповсюдження без дозволу контрафактних примірників товару (піратство), а саме реалізовувала в магазині «Сувеніри» обкладинки з малюнками без дозволу позивача. Таким чином відповідачем було вчинено два порушення у розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права» (розповсюдження контрафактної продукції та публічний показ об`єкта авторських прав без дозволу позивача).

ОСОБА_1 просила:

стягнути з ФОП ОСОБА_2 суму компенсації у розмірі 20 мінімальних заробітних плат — 27 560,00 грн за факт реалізації та публічного показу обкладинки з контрафактним примірником товару ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2008 рік);

стягнути з ФОП ОСОБА_2 суму компенсації в розмірі 20 мінімальних заробітних плат — 27 560,00 грн за факт реалізації обкладинки з контрафактними примірниками творів ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (2010 рік);

стягнути судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2016 року у складі судді: Бондаренко О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за порушення авторського права за факт реалізації обкладинки з контрафактним примірником твору ОСОБА_1 під назвою «Хлєбушек с салом» (2008 рік) у розмірі 10 мінімальних заробітних плат — 13 780,00 грн та суму компенсації за порушення авторського права за факт реалізації обкладинки з контрафактним примірником твору ОСОБА_1 під назвою «Нина Матвиєнко» (2010 рік) у розмірі 10 мінімальних заробітних плат — 13 780, 00 грн, всього 27 560,00 грн. в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушила права позивача шляхом розповсюдження без дозволу ОСОБА_1 контрафактних примірників товару (піратство), а саме реалізовувала у магазині «Сувеніри» обкладинки з малюнками, у структурі яких без дозволу позивача використано два твори ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом, товарним чеком № 2 від 09 лютого 2016 року, у якому зазначено ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 , який узгоджується з копіями свідоцтва про державну реєстрацію ФОП  ОСОБА_2 , свідоцтва платника податку та доданим відповідачем до письмових заперечень зразком відбитку штампу ФОП ОСОБА_2 . Відповідач не надала належних та допустимих доказів того, що при використанні об`єкта авторського права нею не були порушені вимоги Закону України «Про авторське право і суміжні права». Особа, яка розповсюджує об`єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб`єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Компенсація підлягає сплаті лише за встановлений факт розповсюдження контрафактних примірників творів. У цьому випадку вимогам розумності і справедливості буде відповідати стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за факт реалізації обкладинки з контрафактним примірником твору ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2008 рік) та 10 мінімальних заробітних плат факт реалізації обкладинки з контрафактним примірником твору ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (2010 рік), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати зазначеної позивачем у позові — 1 378 грн. Оскільки позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб`єкта авторського права ( ОСОБА_1 ) шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, а саме: факт реалізації обкладинки з контрафактним примірником твору ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2008 рік) та під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (2010 рік), тому суд стягнув з відповідача на користь позивача суму компенсації у розмірі 27 560 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2016 року скасовано у частині задоволення позову. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не надав будь-яких доказів, що твори «ІНФОРМАЦІЯ_2» и « ІНФОРМАЦІЯ_1», авторське право на які позивач вважає порушеним, розміщені саме у «Каталозі робіт художниці Євгенії Гапчинської за 2010 рік» або в будь-якому іншому каталозі, реєстрі. Клопотання про призначення експертизи для підтвердження факту авторства ОСОБА_1 сторонами не заявлялося і відповідна експертиза не проводилася. Як на доказ факту продажу контрафактних товарів суд першої інстанції посилається на товарний чек від 09 лютого 2016 року (а. с. 10). Вказаний товарний чек не містить даних про те, які саме обкладинки на паспорт були придбані та що на них було зображено. Тому колегія суддів не визнала такий товарний чек належним доказом придбання товарів, що містять охоронювані авторським правом зображення малюнків з картин ОСОБА_1 . Окрім того надані представником позивача копії обкладинок (а. с. 8-9) не є належним і допустимим доказом, оскільки не свідчать, що саме ці обкладинки на паспорт були придбані у відповідача у зв`язку із тим, що не мають ніяких ідентифікуючих або специфічних ознак.

Аргументи учасників справи

У березні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , в якій просить оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є автором картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та картини « ІНФОРМАЦІЯ_1». Факт порушення прав позивача було зафіксовано і доведено у суді. Відповідач не надала належних та допустимих доказів того, що при використанні об`єкта авторського права нею не були порушені вимоги Закону України «Про авторське право і суміжні права».

У травні 2017 року ФОП ОСОБА_2 надіслала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що позивач не довела свого авторства та факт реалізації об`єктів авторського права.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є автором образотворчого мистецтва, а саме — картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та картини «ІНФОРМАЦІЯ_1».

У 2008 році ОСОБА_1 своєю творчою працею створила твір образотворчого мистецтва, а саме картину під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», що підтверджується офіційним каталогом автора під назвою «Gapchinska. Поставщик счастья № 1». Авторство позивача підтверджується її підписом на оригінальних примірниках творів, а саме у нижньому лівому куті кожної з робіт зазначено «Е. Gapchinska» та оглянутим в судовому засіданні каталогом.

У 2010 році ОСОБА_1  своєю творчою працею створила твір образотворчого мистецтва, а саме картину « ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується підписом позивача у лівому нижньому куті товару та оглянутим в судовому засіданні каталогом. Додатково права позивача на цей твір підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 від 20 травня 2014 року та рішенням до нього.

09 лютого 2016 року у належному ФОП ОСОБА_2 . магазині подарунків та сувенірів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зафіксовано факт реалізації товару, а саме: обкладинки для документів з малюнком, на якому без дозволу позивача відтворено твір образотворчого мистецтва під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» та обкладинку для документів з малюнком, на якому без дозволу позивача відтворено твір образотворчого мистецтва під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», що підтверджується відеозаписом, товарним чеком № 2 від 09 лютому 2016 року, у якому зазначено ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 , який узгоджується з копіями свідоцтва про державну реєстрацію ФОП  ОСОБА_2 , свідоцтва платника податку та доданим відповідачем до письмових заперечень зразком відбитку штампу ФОП ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надала належних та допустимих доказів того, що при реалізації у магазині «Сувеніри» обкладинок з малюнками, у структурі яких без дозволу позивача використано два твори ОСОБА_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2», нею не були порушені вимоги Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до частини першої статті 435 ЦК України, первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

У частині першій та другій статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 443 ЦК України).

Відповідно до підпункту «г» абзацу другого частини першої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно підпункту «г» частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що ОСОБА_1 є автором картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та картини «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідач порушила виключні права позивача, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов. Натомість апеляційний суд скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 661,45 грн. Тому з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року скасувати.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2016 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року втрачає законну силу.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 661,45 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                     В. І. Крат

Судді:                                                                                               І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук