Суд зазначає, що положеннями статті 1173 ЦК України регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.

ПОСТАНОВАІменем України

03 вересня 2019 року

м. Київ

справа №  910/11153/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (далі — скаржник)

на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2018 (головуючий — суддя Літвінова М.Є.) та

постанову Північного апеляційного господарського судувід 27.03.2019 (головуючий — суддя Калатай Н.Ф., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.)

у справі №    910/11153/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» (далі — ТОВ «ФТП», позивач)

до:

відповідача 1 — Одеської митниці ДФС,

відповідача 2 — Державної казначейської служби України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (ладі — ТОВ «Пері Україна»);

2) фізична особа — підприємець Мележникова Валерія Анатоліївна (далі — ФОП Мележникова В.А. )

про стягнення 523 298,15 грн.

1. Історія справи

1.1. ТОВ «ФТП» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Одеської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України 523 298,15 грн. збитків, понесених Позивачем внаслідок здійснення Відповідачем 1 неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного рішення про коригування митної вартості, а також складання неправомірного протоколу про порушення митних правил.

1.1.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок здійснення Відповідачем 1 неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного рішення про коригування митної вартості, а також складання неправомірного протоколу про порушення митних правил, Позивачем були понесені збитки, а саме: вартість послуг зі стоянки ТЗ на території ВМК, вантажно — розвантажувальні роботи, а також послуг з оформлення електронної версії акту на розміщення товарів на складі становить    181 399,19 грн, вартість послуг вантажного митного комплексу з використання оглядової рампи, вантажно — розвантажувальні роботи, стоянка ТЗ, а також послуг зі зберігання вантажу становить 142 615,20 грн, штрафні санкції за понаднормативне використання (простій) ТЗ, згідно з протоколом штрафних санкцій № ОУ-0001363 від 20.11.2015 у розмірі 114 819,12 грн, штрафні санкції за простій контейнерного обладнання (демередж) у розмірі 84 564,64 грн згідно з актом наданих послуг № 3367 від 23.11.2015.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського судувід 27.03.2019, позовні вимоги ТОВ «ФТП» задоволено частково. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь ТОВ «ФТП» матеріальну шкоду в сумі 287    821, 52 грн та 4    317 грн витрат по сплаті судового збору.

2.3. Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані обґрунтованістю позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського судувід 27.03.2019 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 287 821,52 грн та 4 317 грн витрат по сплаті судового збору, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевий та апеляційний господарські суди:

4.1.1. не врахували, що Позивач не є ані власником товару, ані декларантом, ані уповноваженою особою декларанта, тоді як положення частини другої статті 325 та частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України стосуються тільки власників товарів та уповноважених осіб декларанта;

4.1.2. не надали правової оцінки тому, що митний огляд проводився не на підставі частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України (за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів), а на підставі частини другої статті 338 Митного кодексу України, яка не передбачає відшкодування витрат, пов`язаних із здійсненням огляду за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення;

4.1.3. неправильно застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме пункт 63 частини першої статті 4, частини сьома-дев`ята статті 55, частини першу, другу, восьму статті 257, пункт 1 частини першої статті 265, частину першу статті 266, частину першу статті 293, частину першу статті 297, частини першу та другу статті 325, частини другу та п`яту стаття 338, частину першу статті 416, частину першу статті 438 Митного кодексу України, частину другу статті 22, частину першу статті 929, 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), частину першу статті 225, частину першу статті 316 Господарського кодексу України (далі — ГК України), пункт 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, частину шосту статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України),  частину другу статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Положення про митні правила, Типову інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин);

4.1.4. належним чином не дослідили ту обставину, що вилучення товару Відповідачем-1 здійснено не було, а прийняття ним рішень про коригування митної вартості товарів та складання протоколу про порушення митних правил не позбавляло декларанта або його уповноважену особу на випуск товарів у вільний обіг за умови надання відповідних гарантій, однак декларантом та його уповноваженою особою митна декларація була подана лише 04.01.2016, у зв`язку з чим тривалий час перебування товарів під митним контролем обумовлений невиконанням декларантом та його уповноваженою особою вимог законодавства щодо зазначення точних відомостей стосовно товарів, подання необхідних для здійснення митних процедур документів, не сплатою митних платежів;

4.1.5. не звернули уваги, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів (тобто первинних, зведених облікових документів, регістрів бухгалтерського обліку), які підтверджують дійсну оплату зазначених у позові витрат;

4.1.6. не прийняли до уваги, що відповідно до норм частини другої статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» ТОВ «Пері Україна», а не Державний бюджет України, зобов`язане відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта у цілях виконання договору транспортного експедирування;

4.1.7. не врахували, що неправомірність дій Відповідача-1 не була підтверджена відповідним рішенням суду, а посилання Позивача на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2016 у справі № 2-а/761/265/2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, є безпідставними, оскільки у даних судових рішеннях не була надана правова оцінка діям Відповідача-1 під час митного оформлення вантажу, не скасовувались картки відмови митниці, не визнавались протиправними дії або бездіяльність Відповідача-1 під час митного оформлення вантажу, експедирування якого здійснював позивач. Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів були видані Відповідачем-1 внаслідок порушення декларантом та його уповноваженою особою процедури декларування товарів, передбаченої статтею 257 Митного кодексу України, тобто внаслідок незаявлення точних відомостей про товари, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

4.1.8. неправомірно прийняли до уваги обставини, встановлені судовими рішеннями за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, які не мають приюдиційного значення для розгляду справи про стягнення збитків;

4.1.9. неправомірно стягнули з Відповідача-1 судовий збір.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзиви не надходили.

6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11153/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий — суддя Малашенкова Т.М., судді: Бенедисюк І.М., Колос І.Б., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2019 відкрито касаційне провадження у даній справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату — керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.09.2019 № 29.3-02/2256 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/11153/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.

7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7.1. 02.09.2013 між ТОВ «ФТП» (експедитор) та ТОВ «Пері Україна» (клієнт) укладено Договір транспортного експедирування № ФТП 02/19/13М, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе  зобов`язання за плату і за рахунок клієнта, надати останньому транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів клієнта морським та автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

7.2. Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що для виконання своїх зобов`язань за Договором експедитор має право залучати третіх осіб, зокрема, перевізників, порти, склади, судоходні компанії/їх агентів, експедиційні та інші  організації, які є резидентами або нерезидентами України. Укладати договори та угоди з такими третіми особами від свого імені та за рахунок клієнта.

7.3. На виконання пункту 2.11. вказаного договору позивачем було залучено компанію — перевізника ТОВ «Джі Ел Ес Транспорт» по Договору на організацію перевезень  автомобільним транспортом від 09.02.2015 № 08-02/2015.

7.4. 22.10.2015 в зону митного контролю МП «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС заїхали вантажні автомобілі (чотири тягачі з напівпричепами) з д.н.з НОМЕР_1 , НОМЕР_3, НОМЕР_2 , НОМЕР_4, на які були завантажені контейнери, складені міжнародні транспортні накладні (СМR) №№ 0007623, 0007624, 0007625, 0007626.

7.5. Відповідно до товаросупровідних документів відправником даного товару був Jiangsu High Hope Arser C. Ltd, Китай, отримувачем -ТОВ «Пері Україна».

7.6. Судами встановлено, що 18.09.2012 між позивачем (замовник) та ФОП Мележниковою В.А. (виконавець) укладено Договір доручення № 18-09/2 на здійснення декларування, за умовами якого виконавець зобов`язувалась надавати консультаційні послуги з питань зовнішньоекономічної діяльності та здійснювати декларування товару, який належить замовнику, у митних органах на території України.

7.7. 23.10.2015 ФОП Мележниковою В.А. , як агентом з митного оформлення, була подана електронна митна декларація (далі — ЕДМ) до м/п «Одеса — порт» для здійснення митного оформлення товару № 1 «Фанера ламінована плівкою чорного кольору з обох боків, яка складається зі слоїв деревини тополі, товщина одного шару не більше 6 мм, клеєна клеєм WВР, края опечатано зі всіх боків, у листах розміром: 21*1250*2500 мм — 96,75м3/9675м2/3096 листів/72 пачки. Виробник — «Jiangsu High Hope Arser C. Ltd ». Країна виробництва СN (Китай). Код товару — 44123210».

7.8. Товар ввезено на митну територію України за контрактом, укладеним між ТОВ «Пері Україна» (покупець) та «РЕRІ GmbH», Німеччина (продавець).

7.9. ЕМД 23/10/2015 від 23.10.2015 прийнята до митного оформлення, їй присвоєний номер 500060001/2015/019371.

7.10. Цього ж дня, 23.10.2015, посадовими особами Одеської митниці ДФС був ініційований та проведений митний огляд товару щодо встановлення його кількісних та якісних характеристик товару, за результатами якого складено акт від 23.10.2015 № 500060001/2015/019371, згідно з яким «при візуальному обстеженні кожного місця пакування» встановлено, що кількість вантажних місць та м2 відповідають заявленим, а при заявленні м3 агент з митного оформлення допустив арифметичну помилку, яка не вплинула на розрахунок митних платежів. Огляд проводився з 19 год. до 20 год.».

7.11. 28.10.2015 відповідно до пунктів 33, 34 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 № 450, агентом з митного оформлення була направлена заява на відкликання поданої декларації та отримання картки відмови в митному оформленні для виправлення помилки та здійснення митного оформлення товару, яка посадовими особами Одеської митниці ДФС була проігнорована на порушення частин першої та десятої статті 269 МК України.

7.12. 13.11.2015 відносно агента з митного оформлення складено протокол про порушення митних правил № 1059/50000/15 за статтею 485 Митного кодексу України.

7.13. 16.11.2015 Відповідачем-1 видана Картка відмови на подану декларацію № 500060001/2015/00396.

7.14. 16.11.2015 подана нова ЕМД, яка прийнята та зареєстрована посадовими особами Одеської митниці за № 500060001/2015/020757.

7.15. 17.11.2015 Одеською митницею видана нова картка відмови у митному оформленні  № 500060001/2015/00397.

7.16. 18.11.2015 подана нова ЕМД, яка прийнята та зареєстрована посадовими особами Одеської митниці за № 500060001/2015/020847.

7.17. 18.11.2015 Одеською митницею видана нова картка відмови у митному оформленні за № 500060001/2015/00400 через наявність складеного протоколу про порушення митних правил.

7.18. 23.11.2015 подана нова ЕМД, яка прийнята та зареєстрована посадовими особами Одеської митниці за  № 500060001/2015/021061.

7.19. 25.11.2015 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610212/2 та цього ж дня на цій підставі видана картка відмови у митному оформленні № 500060001/2015/00412.

7.20. 03.12.2015 подана нова ЕМД № 500060001/2015/021589 з урахуванням прийнятого рішення про коригування митної вартості товару зазначеного вище.

7.21. 04.12.2015 видана Картка відмови на подану декларацію  № 500060001/2015/00420 з посиланням на відсутність у необхідному обсязі коштів.

7.22. 07.12.2015 Одеською митницею скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610212/2.

7.23. 24.12.2015 подано нову ЕМД, яка прийнята та зареєстрована посадовими особами Одеської митниці за № 500060001/2015/022516.

7.24. 25.12.2015 Одеською митницею прийнято нове рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610222/2.

7.25. 26.12.2015 Одеською митницею видана картка відмови у митному оформленні № 500060001/2015/00438.

7.26. 04.01.2016 товар був випущений у вільний обіг за ЕМД «ІМ 40 ДЕ» №500060001/ 2016 /000008 за визначеною митним органом митною вартістю товару на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015                                 № 500060001/2015/610222/2.

7.27. 19.04.2016 Одеською митницею ДФС винесена постанова за протоколом про порушення митних правил № 1059/50000/15, згідно з якою агента з митного оформлення притягнуто до адміністративної відповідальності.

7.28. 27.04.2016 рішенням ДФС України № 4459/м/99-99-19-01-01-14 за результатом розгляду скарги № 26/3 від 15.03.2016 скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 №500060001/2015/610222/2.

7.29. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, у справі № 761/16741/16-а визнано неправомірною та скасовано постанову Одеської митниці ДФС про порушення митних правил № 1059/50000/15 від 19.04.2016.

7.30. У період з 22.10.2015 по 20.11.2015 вантажні автомобілі з д.н.з НОМЕР_1 , НОМЕР_3, НОМЕР_2 , НОМЕР_4 з контейнерами перебували на стоянці на території вантажно-митного комплексу ТОВ «Євротерминал».

7.31. 20.11.2015 зазначені транспортні засоби були розвантажені, а контейнери з товаром розміщені на склад тимчасового зберігання під митним контролем на території ТОВ «Євротерминал» на підставі єдиних уніфікованих документів  № 15-70- 61 01/340, № 15-70-61_01/341, № 15-70-61_01/342, № 15-70-61_01/343 від 20.11.2015, а також Актів прийому вантажів на зберігання між ТОВ «ФТП» та ТОВ «Євротерминал» № АС-0000032, № АС-0000033, № АС-0000034 та № АС-0000035 від 20.11.2015.

7.32. 14.01.2016 товар було видано ТОВ «ФТП» для здійснення його подальшого експедирування згідно з актами видачі вантажу зі зберігання № СА-0000001,                                 № СА-0000002 , № СА -0000003, № СА -0000004, № СА -0000005, № СА-0000006.

7.33. Позивач зазначив, що внаслідок протиправних дій посадових осіб Одеської митниці ДФС він поніс витрати на вимушене зберігання товару та простій транспортних засобів на загальну суму 523 298,15 грн.

7.34. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що сплачені Позивачем кошти є його збитками, оскільки вони сплачені саме у зв`язку із неправомірною відмовою митного органу в митному оформленні товару, що і спричинило несвоєчасність закінчення митних процедур з оформлення вантажу та необхідність передання його під відповідне зберігання.

7.35. Разом з тим, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми та періоду, за який проводилися нарахування, які лягли в основу позовних вимог у даній справі, суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення матеріальної шкоди у сумі 287 821,52 грн, оскільки в іншій частині розмір збитків не був доведений Позивачем належними та допустимими доказами.

8. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8.1.  Конституція України:

частина друга статті 19:

— органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

8.2. ЦК України:

частини перша-третя статті 22:

— особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі;

частина перша статті 1166:

— майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;  

стаття 1173:

— шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів;

8.3. Митний кодекс України:

частина перша статті 4:

митне оформлення — це виконання митних формальностей (МФ), необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль — сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; МФ — сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи;

частини перша — четверта статті 318:

— митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перемішуються через митний кордон України;

— митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму МФ, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи;

— митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

— митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи;

частини друга та п`ята статті 338:

— за результатами застосування СУР огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним — без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим — з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним — з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу;

стаття 336:

— митний огляд (огляд та переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення є однією із форм митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів;

стаття 485:

— заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів;

частина друга статті  30:

— шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом;

8.4. Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684 (в редакції, чинній на час здійснення відповідачем митного огляду):

пункт 3 розділу 1:

АСАУР — це сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування СУР під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів;

пункт 4 розділу 7:

— посадові особи митниці (митного поста) ДФС, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов`язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР та доповнюють/коригують Перелік митних формальностей за результатами проведення комбінованого та/або неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР шляхом оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, у тому числі за результатами аналізу поданих для митного контролю документів (їх копій), відомостей, результатів застосування технічних засобів митного контролю, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів;

8.5. Типові технологічні схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №451 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин)

пункт 7:

— митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю: перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян); усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; облік автомобільних транспортних засобів і товарів; взяття проб (зразків) товарів; використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю; подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам;

8.6. ГПК України:

частини перша-третя статті 13:

— судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

— учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

— кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

— доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

— кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 76:

— належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

— предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

стаття 79:

— достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86:

— суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

— жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

— суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частина четверта статті 236:

— при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

9. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

10.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення коштів на відшкодування шкоди.

10.2. Відносини, пов`язані зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України, законами України з питань оподаткування та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Здійснення державної митної справи базується на принципах, передбачених статтею 8 Митного Кодексу України, зокрема, принципів: законності та презумпції невинуватості; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, — тягнуть за собою відповідальність, перебачену статею 485 Митного кодексу України.

10.3. Суди попередніх інстанцій встановили, що 13.11.2015 стосовно агента з митного оформлення був складений протокол про порушення митних правил  № 1059/50000/15 за статтею 485 Митного кодексу України.

Також суди зазначили, що наявність протоколу про порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України, яка не передбачає конфіскацію товарів, не перешкоджає випуску товару у вільний обіг. Єдиною підставою для коригування митної вартості імпортованого товару є відповідно до вимог митного  законодавства — рішення про коригування митної вартості.

Судами встановлено, що 25.11.2015 Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №    500060001/2015/610212/2 та цього ж дня на цій підставі видана картка відмови у митному оформленні №    500060001/2015/00412. Проте 07.12.2015 Одеська митниця самостійно скасувала рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610212/2.

Разом з тим, як встановлено в оскаржуваних судових рішеннях, 25.12.2015 Одеською митницею прийнято нове рішення про коригування митної вартості товарів  № 500060001/2015/610222/2. Однак, за результатом розгляду скарги № 26/3 від 15.03.2016 рішенням ДФС України від 27.04.2016 № 4459/м/99-99-19-01-01-14 скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 № 500060001/2015/610222/2.

10.4. Відповідно до приписів частини другої статті 325 Митного кодексу України у встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

10.5. Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

10.6. Згідно з частиною п`ятою статті 338 Митного кодексу України, крім випадків, зазначених у частинах другій — четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

10.7. Враховуючи імперативні приписи частини другої статті 325, частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №     906/374/17).

10.8. Згідно з пунктами 21, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України митна процедура — зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Митні формальності — сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

З аналізу вказаних  положень Митного кодексу України вбачається, що статті 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 «Організація митного контролю» відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення.

10.9. За змістом приписів статей 1166 та 1173 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.

10.10. Верховний Суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

10.11. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, а саме скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2015 № 500060001/2015/610212/2; скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 №500060001/2015/610222/2; скасування рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/16741/16-а та визнання неправомірною постанови Одеської митниці ДФС від 19.04.2016 №    1059/50000/15 про порушення митних правил громадянкою України ОСОБА_3 та притягнення її до адміністративної відповідальності за нормами Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушення митного законодавства Позивачем і ФОП Мележникової В.А. , та протиправність поведінки Одеської митниці ДФС.  

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Верховний Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій з дотриманням норм законодавства встановили, що позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

10.12. Зазначаючи в касаційній скарзі про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, скаржник фактично вдається до заперечення встановлених цими судовими інстанціями обставин справи та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тобто до аргументів, які не належать  до предмета розгляду справи судом касаційної інстанції: адже згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10.13. Щодо доводів скаржника, з приводу того, що неправомірність рішень, дій чи бездіяльності Одеської митниці ДФС у розумінні статті 1173 ЦК України має підтверджуватися відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для даної справи про відшкодування шкоди Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Дана справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, а саме питання самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю вказаних органів.

Як зазначено у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Суд зазначає, що положеннями статті 1173 ЦК України регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.

10.14. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, які викладені ним у касаційній скарзі, та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

10.15. У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

10.16. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

10.17. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Одеська митниця ДФС не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування оскаржуваних судових рішень.

11.2. Таким чином, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу  Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій — без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.    

12. Судові витрати

12.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського судувід 27.03.2019 у справі № 910/11153/17 — без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді