Стан ратифікації Протоколів № 15 та № 16 до Європейської конвенції

У 2013 році з різницею у декілька місяців були відкриті до підписання Протоколи № 15 та 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликані зменшити навантаження на Європейський суд з прав людини та, відповідно, підвищити його ефективність.

Протокол № 15 до Конвенції, яким передбачено скорочення строку звернення до Європейського суду з прав людини з 6 місяців до 4 місяців, набирає чинності після його ратифікації всіма Високими Договірними Сторонами Конвенції. Згідно інформації на офіційному сайті Ради Європи, станом на сьогодні Протокол № 15 не підписано та не ратифіковано Боснією і Герцеговиною; Греція, Італія та Іспанія підписали Протокол № 15, однак ще не ратифікували його.

Стаття 4 Протоколу № 15, яка власне і містить положення щодо скорочення строку звернення, набирає чинності в перший день місяця після спливу півроку від дати ратифікації усіма державами – членами Ради Європи. Заявникам для визначення строку, в межах якого вони можуть звернутись до Європейського суду необхідно буде орієнтуватись на дату остаточного судового рішення у їх справі на національному рівні. Правило 4-місячного строку не застосовуватиметься у випадку, якщо постановлення остаточного судового рішення відбулось до дати набрання чинності статтею 4 Протоколу № 15.

Протокол № 16, який дозволяє вищим судовим органам Держав звертатись до Європейського суду за наданням консультативних висновків, набирає чинності після того, як десять Високих Договірних Сторін Конвенції висловили згоду на його обов’язковість. Декілька днів тому Франція стала десятою державою, яка ратифікувала Протокол № 16 до Конвенції, а отже останній набуде чинності для Держав, які його ратифікували (в т.ч. і для України) вже 1 серпня 2018 року.

Станом на сьогодні Протокол № 16, крім України та Франції, також ратифікували Албанія, Вірменія, Грузія, Естонія, Литва, Сан Марино, Словенія та Фінляндія.

Коротко окреслимо ключові моменти процедури, передбаченої Протоколом № 16.

1. Хто має право звертатись

Право звертатись за надання консультативних висновків надано вищим судовим установам, які визначені Високою Договірною Стороною. Україна таким судовим органом визначила Верховний Суд (Закон України від 05.10.2017 № 2156-VIII).

Варто зазначити, що у тексті Протоколу № 16 термін «вищі судові установи» спеціально вжито у множині, що дозволяє якнайширше враховувати особливості судових систем кожної з Держав – членів. Україна, не належить до тих держав, де Верховний Суд є одночасно і органом конституційної юрисдикції, а відтак цілком виправдано було б надати право звертатись до  Європейського суду за консультаційними висновками і Конституційному Суду України також. На щастя, стаття 10 Протоколу № 16 передбачає можливість Високої Договірної Сторони вносити відповідні зміни до визначеного нею переліку вищих судових установ.

2. Вимоги до запиту про надання консультаційного висновку

Відповідно до положень Протоколу № 16 судова установа, яка звертається із запитом, може отримати консультативний висновок лише у тому випадку, якщо  справа перебуває у його провадженні.

Звернення має стосуватись  принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Європейською Конвенцією або протоколами до неї. Судова установа, яка звертається із запитом, зазначає причини свого запиту і надає інформацію щодо відповідних юридичних та фактичних обставин справи, яка перебуває у провадженні.

Недотримання вищезазначених вимог може мати наслідком відмову у прийнятті запиту щодо надання консультативного висновку.

Як зазначено в Пояснювальній записці до Протоколу № 16, подібно до індивідуальний заяв, запит на надання консультаційного висновку вищі судові установи зможуть подавати не лише англійською чи французькою, але і офіційною мовою Договірної сторони.

3. Хто надає консультаційний висновок

Питання прийнятності запиту щодо надання консультативного висновку вирішує Колегія у складі п’яти суддів Великої Палати.

У разі позитивного рішення консультаційний висновок надає Велика Палата Суду, до складу якої, зокрема має входити суддя, обраний від тієї держави,  судова установа якої звертається із запитом.

Сам процес передбачає можливість широкого представлення різних думок з питання, що розглядається. Так, свої письмові зауваження можуть подавати Комісар Ради Європи з прав людини та уряд тієї держави, судова установа якої звернулась із запитом. Крім цього, Голова Суду може запропонувати будь-якій іншій Високій Договірній Стороні або особі також подати свої письмові зауваження.

4. Юридична сила консультаційного висновку

Як видно з самої назви, висновок є консультаційним, тобто необов’язковим.

Крім того, не варто забувати, що Європейський суд не замінює національних судових органів, відтак  Велика Палата не буде надавати консультацій щодо вирішення справи по суті, а лише щодо тих питань, які стосуються тлумачення та застосування положень Конвенції.

Важливим є той факт, що консультативні висновки будуть опубліковуватись, а отже матимемо додаткове джерело авторитетної юридичної думки.

Також варто зауважити, що звернення судової установи за консультаційним висновком жодним чином не обмежуватиме право особи, яка є стороною у цій справі, звертатись до Європейського суду шляхом подання індивідуальної заяви відповідно до ст.34 Конвенції.

5. Строки

Європейський Суд зазвичай не зв’язує себе конкретними процесуальними строками, і Протокол № 16 не є виключенням.

Вочевидь надання консультативних висновків здійснюватиметься значно швидше ніж розгляд індивідуальних заяв, однак про конкретні терміни зможемо говорити лише після того, як почне формуватись відповідна практика.

Інше питання – строки в національних судових провадженнях. Жодним з чинних процесуальних кодексів наразі не передбачено такої підстави для зупинення провадження як звернення  до Європейського суду для отримання консультаційного висновку.

Без внесення відповідних змін у процесуальне законодавство, звернення Верховного Суду за консультаційним висновком до Європейського суду ймовірно призводитиме до порушення строків судового розгляду.

Автор консультації:  Анастасія Некрасова,

юрист АО «Кульчицький, Кулаков і Біднягін»