Процедура скасування остаточного судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №826/14797/15

адміністративне провадження №К/9901/3041/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Буд ЛТД» до Київської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П., Земляної Г.В. від 11 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-Буд ЛТД» (далі — ТОВ «Скай-Буд ЛТД», позивач) звернулося до суду з позовом до Київської міської ради (далі — відповідач) про визнання протиправним та скасування:

— рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 28 травня 2015 року № 562/1426 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,6247 га біля станції метро «Осокорки», непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер № 8000000000 :90:325:0014 ), укладеного 31 серпня 2010 року між Київською міською радою та ТОВ «Скай-Буд ЛТД»;

— рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11 червня 2015 року № 621/1485 «Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро «Осокорки», непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва».

31 липня 2018 року ТОВ «Скай-Буд ЛТД» звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року.

Доводи вказаної заяви обґрунтовані неправомірністю рішення Київської міської ради від 28 травня 2015 року № 562/1426 про розірвання договору оренди земельної ділянки, що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 13 березня 2017 року у справі № 910/4198/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16 березня 2011 року № 63-6-00611».

У частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11 червня 2015 року № 621/1485 «Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро «Осокорки», непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва» ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року задоволено заяву ТОВ «Скай-Буд ЛТД» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду апеляційної інстанції, скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11 червня 2015 рок4у № 621/1485 «Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро «Осокорки», непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва», та ухвалено в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11 червня 2015 року № 621/1485 «Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро «Осокорки», непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва».

Приймаючи відповідне рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доведеність факту протиправності рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 28 травня 2015 року № 562/1426, яке, в свою чергу, стало підставою для прийняття рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11 червня 2015 року № 621/1485 «Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро «Осокорки», непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва», є підставою для скасування рішення Київської міської ради від 11 червня 2015 року № 621/1485, як похідного від рішення, неправомірність якого встановлена під час розгляду справи № 910/4198/16.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Київська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та залишити у силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 24 січня 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/14797/15, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

Разом із касаційною скаргою Київська міська рада подала клопотання про участь представника у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 389/2458, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Скай-Буд ЛТД» для будівництва приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів біля станції метро «Осокорки», непарна сторона, у Дарницькому районі м. Києва; передано вказаному товариству, за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 0,77 га біля станції метро «Осокорки», непарна сторона, у Дарницькому районі м. Києва за рахунок міських земель, ненаданих у власність чи користування, в тому числі: ділянку № 1 площею 0,6247 га — у довгострокову оренду на 10 років для будівництва приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів; ділянку № 2 площею 0,1379 га — у короткострокову оренду на 5 років, в межах червоних ліній, для експлуатації приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів.

На підставі рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 389/2458 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 31 серпня 2010 року, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 16 березня 2011 року № 63-6-00611 у книзі записів державної реєстрації договорів. У подальшому між сторонами складений акт приймання-передачі земельної ділянки від 16 березня 2011 року.

Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії VІІ скликання від 28 травня 2015 року № 562/1426 розірвано договір оренди земельної ділянки від 16 березня 2011 року № 63-6-00611 площею 0,6247 га біля станції метро «Осокорки», непарна сторона, у Дарницькому районі м. Києва (8000000000:90 :325 :0014), укладений між Київською міською радою та ТОВ «Скай-Буд ЛТД», у зв’язку із невиконанням умов пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 16 березня 2011 року № 63-6-00611, а саме: невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії VІІ скликання від 11 червня 2015 року № 621/1485 надано земельній ділянці площею 0,6247 га біля станції метро «Осокорки», непарна сторона, у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:325:0014 ) статус скверу.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанцій, переглядаючи рішення суду за нововиявленими обставинами, надав неправильну правову оцінку обставині, на яку ТОВ «Скай-Буд ЛТД» посилається, як на нововиявлену. Вважає, що у даному випадку рішення суду, яке набуло законної сили, не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки на момент прийняття судового рішення, що переглядається, вказаної обставини не існувало, відтак, за визначенням КАС України відповідну обставину слід віднести до нової, а не до нововиявленої.

З посиланням на практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 04 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц, у якій суд в аналогічних правовідносинах дійшов до висновку, що судове рішення, яким визнано недійсним договір іпотеки, є новою, а не нововиявленою обставиною, оскільки недійсність договору встановлена з моменту набрання законної сили рішенням суду. Скаржник зазначає, що подібна ситуація має місце і у справі, що розглядається, оскільки рішення Київської міської ради про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки визнано протиправним та скасовано з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду, а саме: з 05 квітня 2018 року, а рішення суду, що переглядається, прийняте 25 січня 2016 року, тобто на цей момент обставини, на яку посилається ТОВ «Скай-Буд ЛТД» як на нововиявлену, не існувало.

Крім того, скаржник акцентує увагу на правомірності оскаржуваного рішення про надання статусу скверу земельній ділянці, оскільки, приймаючи вказане рішення Київська міська рада діяла у порядку та у межах повноважень, визначених Земельним кодексом України (статті 9, 83), законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» (статті 10, 26, 60, 71), «Про столицю України — місто-герой Київ» (стаття 22).

Від ТОВ «Скай-Буд ЛТД» надійшов відзив на касаційну скаргу Київської міської ради, у якому зазначається, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року є законною та обґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт неправомірності рішення Київської міської ради про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, встановлений рішенням господарського суду, яке набуло чинності, є нововиявленою обставиною, відтак, зважаючи на похідний характер рішення міськради про присвоєння земельній ділянці статусу скверу, таке рішення підлягає скасуванню; просить залишити без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, а касаційну скаргу — без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, предметом дослідження у вказаній справі є, зокрема, те, чи є нововиявленою обставиною рішення Господарського суду м. Києва від 13 березня 2017 року у справі № 910/4198/16, яке набуло законної сили 05 квітня 2018 року та яким визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 28 травня 2015 року № 562/1426 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Вирішуючи дане питання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другою статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини — це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов’язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14 та від 13 лютого 2018 року № 815/756/14.

До нововиявлених обставин належать факти об’єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв’язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

— існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

— на час розгляду справи ці обставини об’єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

— істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з’явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270 та від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.

Колегія суддів також враховує, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.

Надаючи оцінку рішенню Господарського суду міста Києва від 13 березня 2017 року, що набуло законної сили 05 квітня 2018 року, на предмет його віднесення до нововиявлених обставин у справі, що розглядається, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13 березня 2017 року, судом вирішено визнати незаконним та скасувати рішення № 562/1426 від 28 травня 2015 року Київської міської ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16 березня 2011 року № 63-6-00611». Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року.

За правилами частини п’ятої статті 85 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення суду першої інстанції) та частин першої та другої статті 241 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 13 березня 2017 року набуло законної сили 05 квітня 2018 року, то саме з цієї дати визнано незаконним та скасовано рішення № 562/1426 від 28 травня 2015 року Київської міської ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16 березня 2011 року № 63-6-00611». Тобто обставина, на яку посилається ТОВ «Скай-Буд ЛТД» у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не існувала під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява, а саме: на момент прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року.

Відтак, за своєю правовою природою рішення господарського суду, що набуло законної сили 05 квітня 2018 року, є новою, але не нововиявленою обставиною, відтак, не є підставою для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року за нововиявленими обставинами у силу статті 361 КАС України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц.

Колегія суддів також враховує, що рішення у цій справі впливає на захист важливого суспільного інтересу, тому перегляд рішення, яке набуло законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема, у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності.

Безумовно інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, суспільний (публічний) інтерес є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб’єктами публічної адміністрації. Тобто суспільний (публічний) інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, судове рішення у даній справі, яке набуло законної сили, стосується відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 826/13584/16.

Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали, зокрема, за нововиявленими обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Зважаючи на те, що Шостий апеляційний адміністративний суд надав неправильну правову оцінку рішенню господарського суду, на яке заявник посилався як на нововиявлену обставину, колегія суддів доходить до висновку про необхідність скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та залишити у силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6  Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної  сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду лише з однією метою — домогтися  повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, рішення Шостого апеляційного адміністративного суду — скасуванню, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду слід залишити у силі.

Оскільки суд касаційної інстанції приймає рішення на користь суб’єкта владних повноважень та зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 368, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року скасувати.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року залишити у силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк

Судді:                                                                                  М.І. Гриців

                                                                                                     Н.В. Коваленко