Положення статті 119 ЦПК України, 2004 року, вимагає вказівку у позовній заяві на фактичну підставу позову, але не вимагає посилання на норму права, що регулює спірне правовідношення. Підставою позову є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини. Обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов’язком позивача.

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 420/504/16-ц

провадження № 61-6268св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого — Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя — доповідач), Хопти С. Ф.,    Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_3,

відповідач — сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Енгельса,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Луганської області,  у складі колегії суддів: Коротких О. Г., Стахової Н. В., Коновалової В. А., від 24 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області, у складі колегії суддів: Коротких О. Г., Стахової Н. В., Коновалової В. А., від 02 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до            сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса (далі — СТОВ імені Енгельса) про визнання договорів оренди земельних ділянок розірваними.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку від 14 квітня 2010 року та від 21 вересня 2010 року їй належить чотири земельні ділянки, площею 6,7956 га, 6,8857 га, 1,2202 га та 1,2545 га, що розташовані на території Кам’янської сільської ради Новопсковського району Луганської області. Позивач зазначала про те, що між нею та СТОВ імені Енгельса було укладено чотири договори оренди землі, а саме від 20 вересня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 6,8857 га.; від 21 вересня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 6,7956 га.; від 21 вересня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 1,2202 га.; від 21 вересня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 1, 2545 га., за умовами яких вона передала відповідачу в оренду вказані земельні ділянки строком на 10 років. Разом з цим,                 у пункті 39 зазначених вище договорів оренди землі сторони погодили можливість одностороннього розірвання таких договорів, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких подій та умов, у тому числі невиконання орендарем умов договору. 12 лютого 2016 року вона звернулась до відповідача із заявами (повідомленнями) про розірвання з   23 лютого 2016 року спірних договорів оренди землі в односторонньому порядку відповідно до положень пункту 39 даних договорів.                     Проте відповідач у поверненні земельних ділянок відмовив.

ОСОБА_3 вважає, що такими діями відповідача порушено вимоги чинного законодавства, умови укладених між сторонами договорів, якими передбачено її право на одностороннє розірвання договору.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просила суд визнати розірваними з 23 лютого 2016 року вищевказані договори оренди землі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області, у складі головуючого судді Стеценко О. С., від 22 квітня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Визнано розірваними договори оренди землі, укладені між ОСОБА_3 та СТОВ імені Енгельса: від 21 вересня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 6,7956 га; від 21 вересня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 1,2202 га; від 20 вересня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 6,8857 га; від 21 вересня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 1,2545 га. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача щодо розірвання в односторонньому порядку спірних договорів оренди землі відповідають вимогам частини третьої статті 651 ЦК України та умовам                          пункту 39 укладених між сторонами договорів.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 09 червня 2016 року рішення Новопсковського районного суд Луганської області від 22 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних  справ            від 26 жовтня 2016 року рішення Апеляційного суду Луганської області          від 09 червня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2016 року рішення Новопсковського районного суд Луганської області від 22 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 просила визнати розірваними договори оренди землі в односторонньому порядку з 23 лютого 2016 року на підставі частини третьої статті  651 ЦК України та пункту 39 договорів оренди землі, укладених між сторонами, однак положення вказаної частини статті 651 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки вони передбачають односторонню відмову від договору, а позивач просила про розірвання договору в односторонньому порядку. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що обраний ОСОБА_3 спосіб судового захисту порушеного права не відповідає способам, визначеним законодавством, а тому ця обставина є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 грудня 2016 року виправлено описку, допущену у вступній частині рішення Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2016 року, а саме «за участю секретаря Попової Т. А.» замінено на «за участю секретаря Коротенка С. В.».

У грудні 2016 року ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 2 грудня 2016 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 2 грудня 2016 року та залишити в силі рішення Новопсковського районного суд Луганської області                  від 22 квітня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з’ясував обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про те, що обраний ОСОБА_3 спосіб судового захисту порушеного права не відповідає способам, визначеним законодавством. Разом з цим, апеляційним судом не прийнято до уваги висновки та мотиви, з яких було скасовано судом касаційної інстанції попереднє рішення апеляційного суду, які є обов’язковими при новому розгляді справи.  

08 лютого 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

24 лютого 2017 року СТОВ імені Енгельса подало заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказує на її необґрунтованість та безпідставність.

12 квітня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до СТОВ імені Енгельса про визнання договорів оренди земельних ділянок розірваними призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року       № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що згідно з державними актами на право власності                   на земельну ділянку від 14 квітня 2010 року та від 21 вересня 2010 року,  ОСОБА_3 належить чотири земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,7956 га, 6,8857 га, 1,2202 га та 1,2545 га, що розташовані на території Кам’янської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

20 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та СТОВ імені Енгельса укладено договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки площею 6,8857 га, яка розташована на території Кам’янської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

21 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та СТОВ імені Енгельса укладено договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки площею 6,7956 га, яка розташована на території Кам’янської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

21 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та СТОВ імені Енгельса укладено договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки площею 1,2202 га, яка розташована на території Кам’янської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

21 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та СТОВ імені Енгельса укладено договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки площею 1,2545 га, яка розташована на території Кам’янської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

24 жовтня 2010 року вищевказані договори зареєстровані у відділі Держкомзему Новопсковського району Луганської області.

12 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулась до СТОВ імені Енгельса               із заявами (повідомленнями) про розірвання з 23 лютого 2016 року кожного із зазначених вище договорів оренди землі в односторонньому порядку відповідно до пункту 39 цих договорів.

Пунктом 39 спірних договорів оренди землі передбачено умову про те, що допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

У листі від 11 березня 2016 року директор СТОВ імені Енгельса заперечив проти дострокового припинення договорів оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (2004 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частино першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до    статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 37 спірних договорів оренди землі передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі розірвання договору.

У пункті 38 кожного зі спірних договорів оренди землі сторони передбачили умову про те, що дія договорів припиняється за взаємною згодою; за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню; з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 39 спірних договорів оренди землі сторони передбачили умову про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Згідно положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно частин третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Встановлено, що пунктом 39 укладених договорів оренди землі сторони визначили можливість розірвання даних договорів в односторонньому порядку. Вказаний пункт спірних договорів є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.  

За правилами частини четвертої статті 338 ЦПК України, 2004 року, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних              від 26 жовтня 2016 року, постановленій у цій справи, суд касаційної інстанції, скасовуючи судове рішення і направляючи справу на новий апеляційний розгляд, зазначив, що апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України, 2004 року, дійшов передчасного висновку про те, що сторони, укладаючи спірні договори, погодили взаємозв’язок пунктів 38, 39, які не можуть діяти окремо один від одного. Такий висновок суду спростовується пунктом 37 зазначених договорів, у якому передбачено, що дія договору припиняється у тому числі, в разі його розірвання, без обмежень в односторонньому порядку або за згодою сторін. Посилання апеляційного суду на те, що частина третя статті 651 ЦК України, яка була визначена підставою позову, передбачає односторонню відмову від договору, а позивач просила про розірвання договору в односторонньому порядку, як підстава для відмови ОСОБА_3 у позові, визнано неправильним тлумаченням частини третьої статті 651 ЦК України та умов спірних договорі оренди землі, так як відмова від договору саме і призводить до його розірвання.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи при новому розгляді справи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих самих підстав, не взяв до уваги висновки і мотиви, з яких судом касаційної інстанції було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, незважаючи, що такі висновки є обов’язковими для суду при новому розгляді справи.

Положення статті 119 ЦПК України, 2004 року, вимагає вказівку у позовній заяві на фактичну підставу позову, але не вимагає посилання на норму права, що регулює спірне правовідношення. Підставою позову є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини. Обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов’язком  позивача.

Суд апеляційної інстанції вказаного також не врахував.

Вказуючи на те, що обраний позивачем спосіб судового захисту порушеного права не відповідає способам, визначеним законодавством, апеляційний суд не визначив, який спосіб судового захисту порушеного позивача права є ефективним на думку суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено підстави для зміни або розірвання договору.

Чинне законодавство не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку.

Розірвання договору може відбутися або за домовленістю між сторонами, або, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу про розірвання договору, за рішенням суду.

Встановивши, що позивач виявила бажання розірвати укладені з відповідачем спірні договори оренди, оскільки вона є власником земельних ділянок та бажає їх використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірних договорів оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладених сторонами договорів оренди землі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог. Місцевий суд вірно врахував, що сторонами у справі при укладенні спірних договорів було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, у тому числі умови пункту 39, якими сторони встановили можливість одностороннього розірвання договору без настання будь-яких умов.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги                 статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і дотримався вимог             статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини у справі, обґрунтовано застосував положення статей 626, 627, 651 ЦК України і статті 31 Закону України «Про оренду землі» до правовідносин учасників справи.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв’язку із скасуванням рішенням Апеляційного суду Луганської області          від 24 листопада 2016 року підлягає скасуванню і ухвала Апеляційного суду Луганської області від 02 грудня 2016 року, якою внесені виправлення у вказане рішення.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 02 грудня 2016 року скасувати.

Рішення Новопсковського районного суд Луганської області від 22 квітня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник  СуддіО. В. Білоконь   Є. В. Синельников   С. Ф. Хопта    Ю. В.Черняк