Питання оподаткування операцій з придбання у нерезидента послуг транслювання інформації

ЛИСТ  МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ 13.09.2013  № 11011/6/99-99-19-03-02-15
Про оподаткування операцій з придбання у нерезидента послуг транслювання інформації
Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист <…> з питань оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість окремих господарських операцій і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до положень Закону України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII  «Про телебачення і радіомовлення» ефірний час — проміжок часу, протягом якого відповідно до ліцензії на мовлення телерадіоорганізація здійснює трансляцію (ретрансляцію) будь-якої аудіовізуальної інформації.
Як зазначено у <…> листі, правовласником ефірного часу на телевізійному каналі, який придбаває товариство для розміщення ефірних матеріалів (у тому числі рекламних), є компанія-нерезидент, яка веде транслювання на території України.
Згідно з вимогами підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) є продажем результатів робіт (послуг).
Таким чином, резидент придбаває у компанії-нерезидента послуги з транслювання власної ефірної продукції (у тому числі розміщення реклами третіх осіб).
Порядок визнання доходів встановлено статтею 137 Кодексу, відповідно до пункту 137.1 якої дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Склад витрат та порядок їх визнання при вирахуванні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено статтею 138 Кодексу. Відповідно до пункту 138.1  ) цієї статті витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. До витрат операційної діяльності включається, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
У свою чергу, згідно з пунктом 138.4 статті 138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Враховуючи викладене, у періоді, в якому визнано доходи від надання третім особам послуг з організації розміщення ефірних матеріалів (у тому числі реклами) таких осіб, платник податку має право на врахування витрат, що формують собівартість наданих послуг, у тому числі вартість придбаного ефірного часу, використаного безпосередньо у таких операціях.
Водночас Кодексом передбачені особливості оподаткування доходів нерезидентів.
Так, згідно з пунктом 160.7 статті 160 Кодексу резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відс. суми таких виплат за власний рахунок.
Статтею 1 Закону України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР ( 270/96-ВР ) «Про рекламу», який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, передбачено, що реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Враховуючи те, що розміщення рекламних матеріалів здійснює компанія-нерезидент, яка веде транслювання на території України, виплати за розповсюдження реклами, здійснені товариством компанії-нерезиденту, оподатковуються під час таких виплат товариством за власний рахунок за ставкою 20 відсотків.
Відповідно до загального правила визначення об’єкта оподаткування ПДВ, встановленого пунктом 185.1 статті 185 Кодексу, об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з пунктом 180.2 статті 180 Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
Датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлений документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8 статті 187 Кодексу).
Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації з ПДВ попереднього періоду (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Заступник Міністра —
керівник апарату
В. Левицький