Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2019 року

м . Київ

справа № 761/42165/17-ц

провадження № 61-49121св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа — приватний нотаріус Київського нотаріального округу Литвиненко Ольга Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Сліпченка О. І., Іванової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа — приватний нотаріус Київського нотаріального округу Литвиненко О. М., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 лютого 1998 року ОСОБА_4 , яка є його тіткою, склала заповіт на його користь. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиненко О. М. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Вважає, що він мав перешкоди у поданні заяви про прийняття спадщини та є підстави визнати такі причини поважними, оскільки він не був членом сім`ї померлої, не проживав спільно з нею, повідомлення про смерть спадкодавця не друкувалось у регіональній пресі, нотаріусом не зроблено жодної спроби своєчасно, протягом визначеного законом строку, розшукати спадкоємця за заповітом. Про відкриття спадщини позивачу, як він зазначає, стало відомо лише 29 березня 2016 року від приватного нотаріуса, яка відкрила спадкову справу, і цього ж дня він дізнався про смерть спадкодавця. Саме через бездіяльність нотаріуса він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини. Крім того, при розгляді позову необхідно врахувати його стан здоров`я, як інваліда другої групи та сімейні обставини, а саме необхідність здійснювати догляд за тяжкохворою дружиною.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати поважними причини пропуску ним строку для прийняття спадщини та визначити додатковий строк терміном у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини,яка відкрилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що посилання позивача, що внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків нотаріусом щодо розшуку спадкоємця він не міг вчасно подати заяву про прийняття спадщини, не є підставою для задоволення позову, оскільки позивачу було відомо про існування заповіту, заповіт не має відомостей про місце роботи чи місце проживання спадкоємця за заповітом, а тому нотаріус не мала можливості здійснити розшук спадкоємця.

Постановою Київського апеляційного суду 11 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, тривалістю у два місяці, починаючи із дати ухвалення цього судового рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що приватному нотаріусу було відомо місце роботи ОСОБА_1 , проте жодних дій щодо своєчасного повідомлення спадкоємця за заповітом, про відкриття спадщини ним не вчинено. Зокрема, приватний нотаріус своєчасно не повідомив позивача про відкриття спадщини, не зробив публічного оголошення, повідомлення у пресі, що, враховуючи незначний пропуск цього строку — 3 дні, є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду 11 грудня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що позивачем зроблено не було. Посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на те, що він не міг вчинити дії щодо прийняття спадщини в зв`язку із фактом різкого погіршення стану його здоров`я, а також здоров`я його дружини, за якою він доглядав, повністю безпідставні. Позивач чудово знав про наявність заповіту, тому здійснення нотаріусом оголошення у пресі, не було єдиним джерелом, із якого він міг дізнатися про відкриття спадщини, що є важливим фактом та свідчить про недбале ставлення позивача до реалізації свого права. Вона доглядала за своєю матір`ю, оскільки остання тяжко хворіла з 1997 року, а із 2009 року стала інвалідом І групи була обмежена в самообслуговуванні, а тому потребувала постійної сторонньої допомоги. Здійснення пошуку спадкоємця не є обов`язком нотаріуса.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що приватним нотаріусом не зроблено жодної спроби своєчасно, протягом визначеного законом шестимісячного строку розшукати спадкоємця за заповітом, ніби через наявність великої кількості осіб, які, маючи прізвище ОСОБА_1 , працюють на посаді судді.

У лютому 2019 року приватний нотаріус Київського нотаріального округу Литвиненко О. М. подала письмові пояснення до касаційної скарги, у яких зазначено, що законодавець визначив саме поняття «місце роботи», а не «посаду» спадкоємця, і не зобов`язав нотаріуса здійснювати слідчі дії по розшуку спадкоємців, побудованих на припущеннях.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду — без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 17 лютого 1998 року ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті, зробила розпорядження за яким належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 Заповіт посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М. І., який зареєстрований у реєстрі за № 2-376.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко О. М., 18 жовтня 2016 року заведена спадкова справа за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко О. М., після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, зокрема, 29 березня 2017 року, повідомила ОСОБА_1 про те, що згідно із заповітом, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , посвідченим Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою 17 лютого 1998 року, він є спадкоємцем щодо майна померлої.

31 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру.

Постановою від 31 березня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко О. М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки позивач пропустив встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини.

На звернення ОСОБА_1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко О. М. листом від 13 листопада 2017 року повідомила, що вона відповідно до чинного законодавства зобов`язана повідомити про відкриття спадщини тих спадкоємців місце проживання або роботи яких відоме, а також нотаріусу надано право, а не обов`язок зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах — посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.

З огляду на зазначене, ухваливши рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що нотаріус не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця ОСОБА_4 .

Судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення враховано також і те, що пропуск строку на прийняття ОСОБА_1 спадщини складає три дні, що у сукупності з іншими обставинами справи, вказує наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, пропущено позивачем із поважних, незалежних від позивача причин.

При цьому, вирішуючи спір у цій справі судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримано принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення — без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді : О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик