Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/855/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. — головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Вінницької області

у складі судді Яремчук Ю. О.

від 25.02.2019 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Василишин А. Р., Філіпова Т. Л., Розізнана І. В.

від 24.07.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Міського комунального підприємства «Енергоресурс»

про стягнення 443 165,42 грн.

Розпорядженням Заступника керівника апарату — керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.01.2020 № 29.3-02/31 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 902/855/18 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.01.2020 для розгляду справи № 902/855/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий — Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Міського комунального підприємства «Енергоресурс» про стягнення 115 042,87 грн інфляційних втрат, 17 242,61 грн 3% річних, 310 879,94 грн пені.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 08.12.2014 № 1141/15-БО-1 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

08 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі — Продавець) та Міським комунальним підприємством «Енергоресурс» (надалі — Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1141/15-БО-1 (надалі — Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ (надалі — Газ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 Газ обсягом до 830 тис. куб. м.

Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що обсяги Газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 3.3 Договору приймання-передачі Газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг споживання Газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за Газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки Газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий Газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки Газу.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також Договором.

Відповідно до пункту 9.3 Договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації Газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків — до їх повного здійснення.

Додатковими угодами № 1-11 до Договору сторонами внесено зміни до умов Договору щодо, зокрема, ціни Газу, порядку та умов проведення розрахунків, порядку та умов передачі газу, строку дії Договору.

На виконання умов Договору Продавець у періоди січень — квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року передав, а Покупець прийняв природний газ на загальну суму 4 542 237,82 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Вартість поставленого Продавцем природного газу за Договором сплачена Покупцем з порушенням встановленого строку оплати. Остаточний розрахунок з Продавцем за поставлений природний газ за Договором здійснено Покупцем 16.01.2016.

Природний газ, який постачався за Договором використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з централізованого теплопостачання споживачам.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за Договором виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання.

Позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.02.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства «Енергоресурс» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 130 000,00 грн пені, 17 242,61 грн 3% річних, 115 042,87 грн інфляційних втрат, 6 647,48 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 180 879,94 грн пені відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

— позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ;

— водночас судами враховано клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення заборгованості та використане право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що природний газ, який постачався за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, а не для власних потреб, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором (повна сплата вартості поставленого природного газу); незначний строк прострочення оплати природного газу; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у розмірі 180 879,94 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

— оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні пені ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статі 233 Господарського кодексу України, статей 6, 525, 526, 551, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України, статей 7, 74, 76, 77, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України;

— судами попередніх інстанцій не було враховано інтереси позивача, не з`ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором та не оцінено розмір таких збитків;

— відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і його скрутний фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені.

6. Доводи інших учасників справи

Міське комунальне підприємство «Енергоресурс» подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в якому просило скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у даній справі повністю і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2019 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 180 879,94 грн пені.

Відтак , суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 180 879,94 грн.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 08.12.2014 між Продавцем та Покупцем укладено Договір, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався поставити Покупцю у визначений період і у визначеному обсязі природний газ, а Покупець зобов`язався оплатити його на умовах Договору.

На виконання умов Договору Продавець у періоди січень — квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року передав, а Покупець прийняв природний газ на загальну суму 4 542 237,82 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Вартість поставленого Продавцем природного газу за Договором сплачена Покупцем з порушенням встановленого строку оплати. Остаточний розрахунок з Продавцем за поставлений природний газ за Договором здійснено Покупцем 16.01.2016. Вказані обставини визнаються відповідачем.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суди враховували ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором (повну сплату вартості поставленого природного газу); незначним строком прострочення оплати природного газу; природний газ, який постачався за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, а не для власних потреб, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми штрафу, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Проте звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Суд касаційної інстанції також відхиляє аргументи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції і на те, що відповідач у судах першої та апеляційної інстанцій у своїх відзивах не посилався на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», не надав відповідних доказів поширення дії вказаного Закону на правовідносини сторін у даній справі і, відповідно, суди першої та апеляційної інстанцій не встановлювали обставин щодо поширення дії зазначеного Закону на правовідносини сторін у даній справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації»), у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації», повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у справі №902/855/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець