Листи — це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №826/2426/16

адміністративне провадження №К/9901/29760/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — Калашнікової О.В.,

суддів — Білак М.В., Губської О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/2426/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Добрянської Я.І., суддів: Федорчука А.Б., Кузьменка В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді — Желтобрюх І.Л., суддів: Мамчура Я.С., Бєлової Л.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за результатами розгляду скарги позивача від 08 травня 2015 року прийняте рішення з порушенням встановленої Законом України «Про звернення громадян» процедури, з порушенням норм про реєстрацію, а тому підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 10 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

5.1. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

5.2. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року.

6. 27 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

7. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

7.1. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що рішення відповідача за результатами розгляду його звернення не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому його розгляд не можна вважати завершеним,.

8. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. 05 травня 2015 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві були залишені без розгляду документи, які подані позивачем для державної реєстрації фізичної особи-підприємця, у зв`язку з поданням таких документів за неналежним місцем реєстрації.

10. 06 травня 2015 року на підставі того ж самого комплекту документів державним реєстратором, яким ведеться прийом у відділенні АТ «Ощадбанк» за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7/1 відповідні реєстраційні дії було вчинено.

11. 08 травня 2016 року позивач подав скаргу (зареєстрована за № З-9335 від 14 травня 2015 року) про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, які, на думку позивача, приймали незаконне рішення про залишення документів без розгляду, та вжиття заходів для недопущення подібних випадків у діяльності державних реєстраторів у майбутньому.

12. Листом від 12 червня 2015 року № З-9335/19.3/2 Міністерство юстиції України повідомило позивача про те, що направило вищевказану скаргу Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві для розгляду, відповідного реагування та надання відповіді заявнику, також відповідач у листі роз`яснив, що Мін`юстом у межах визначеним чинним законодавством, постійно проводиться роз`яснювальна робота з державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з метою покращення рівня обслуговування фізичних та юридичних осіб при наданні їм адміністративних послуг та для недопущення порушення державними реєстраторами загальновизнаних норм етичної поведінки, норм поведінки державного службовця, а також вимог чинного законодавства.

13. У відповідь Головне територіальне управління юстиції у м. Києві листом від 15 червня 2015 року № 14355/0/11-15/5.5 повідомило позивача, що у зв`язку із неузгодженістю нормативно-правових актів в частині регулювання питань, пов`язаних з державною реєстрацією внутрішньо переміщеної особою фізичної особи-підприємця, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві звернулося до Міністерства юстиції України з проханням надати роз`яснення щодо порядку дій.

14. Оскільки відповідачем всупереч вимогам Закону про звернення не було повідомлено позивача про результати розгляду скарги від 08 травня 2015 року, останній звернувся до відповідача з заявою від 07 липня 2015 року, в якій висловив прохання надати інформацію щодо: наданої відповідачем правової оцінки оскаржуваним діям; заходів, вжитих відповідачем з метою недопущення вчинення держреєстраторами дій, аналогічних оскаржуваним.

15. У відповідь на заяву від 07 липня 2015 року відповідачем направлено на адресу позивача лист від 13 серпня 2015 року № 3-14046/19.3, який згідно із штемпелем на поштовому конверті здано на пошту лише 25 серпня 2015 року.

16. Факт направлення відповідачем листа від 13 серпня 2015 року № 3-14046/19.3 з порушенням строку, визначеного статтею 20 Закону про звернення, встановлений постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року у справі № 755/18001/15-п, яка набрала законної сили.

17. В даній справі позивачем оскаржується саме зміст рішення за результатами розгляду його скарги від 08 травня 2015 року, оскільки, на його погляд, вказане рішення прийняте з порушенням норм законодавства, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно та не розсудливо.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі — КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

24. Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон №393/96-ВР) передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

25. Статтею 3 Закону №393/96-ВР встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

26. Статтею 19 Закону №393/96-ВР визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

27. Згідно зі статтею 4 Закону №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

28. За змістом статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

29. Відповідно до статті 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду.

30. Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

31. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання суб`єктами державної реєстрації рішень, передбачених цим Законом.

32. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2-6 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

35. Виходячи з вищенаведених правових норм, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюються перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

36. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані права, свободи чи інтереси такої особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

37. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнім в межах наданих повноважень, викладено рішення за результатами розгляду скарги позивача від 08 травня 2015 року.

38. Отже, оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, вказане рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

39. Поряд з цим, слід зазначити, що листи — це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

40. Крім цього, у касаційній скарзі позивач посилається на порушення відповідачем положень статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян».

41. Суд вважає безпідставними такі твердження позивача, оскільки, відповідачем розглянуто його звернення та надано відповідь листом від 13 серпня 2015 року № 3-14046/19.3, а тому не порушено право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що передбачено статтею 40 Конституції України.

42. З огляду на вище наведене, колегія судів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

43. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

44. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

………………………

………………………

………………………

О .В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду