Hаявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах

№ 802/2171/17-аІсторія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №802/2171/17-а

адміністративне провадження №К/9901/52052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 у складі колегії суддів: Залімського І.Г. (головуючого), Смілянця Е.С., Сушка О.О. у справі за позовом Арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Арбітражний керуючий Василик Віталій Валентинович (далі — арбітражний керуючий Василик В.В., позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі — ГУЮ у Вінницькій області, відповідач) щодо складення висновку про грубе порушення позивачем частини 6 статті 100 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що внесені до довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №22 від 24.10.2017 та акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №30 від 02.11.2017, що є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства подання до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2017 позов задоволено.

2.1. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. У період з 20 по 24 жовтня 2017 на підставі доручення Міністерства юстиції України від 18.09.2017 за №1219/25633-0-33-17/9.4, скарг ПАТ «ВТБ Банк» від 21.08.2017 б/н та ВАТ «Вінніфрут» від 30.08.2017 б/н у справі №902/121/17 про банкрутство ВАТ «Вінніфрут» Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Василика В.В.

3.2. За результатами позапланової невиїзної перевірки ГУЮ у Вінницькій області складено довідку №22 від 24.10.2017, згідно з якою у наданих до перевірки арбітражним керуючим Василиком В.В. документів для встановлення обставин викладених в скаргах ПАТ «ВТБ Банк» від 21.08.2017 б/н та ВАТ «Вінніфрут» від 30.08.2017 б/н було виявлено порушення.

3.3. Зокрема встановлено, що між арбітражним керуючим Василиком В.В. (якого 05.04.2017 призначено розпорядником майна ВАТ «Вінніфрут») укладено трудовий договір від 01.07.2015 за №02 щодо прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду помічника арбітражного керуючого Василика В.В., в той час як ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа — підприємець 21.10.2014, чим грубо порушено частину 6 статті 100 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

3.4. 02.11.2017 ГТУЮ у Вінницькій області складено акт №30 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого. За результати перевірки виявлено порушення, які є підставою внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень: Комісією з перевірки встановлено, що між арбітражним керуючим Василиком В.В. укладено трудовий договір від 01.07.2015 за №02 щодо прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду помічника арбітражного керуючого Василика В.В. в той час як ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа — підприємець 21.10.2014, чим грубо порушено ч. 6 ст. 100 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (порушення усуненню не підлягає).

3.5. 16.11.2017 в.о. Директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Багно І.С. винесено подання №1047 про накладення на арбітражного керуючого Василика В.В. дисциплінарного стягнення.

3.6. Вважаючи дії ГТУЮ у Вінницькій області по складенню довідки та акту протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії по складенню відповідачем довідки №22 від 24.10.2017 та акту про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №30 від 02.11.2017, що є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства подання до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення не містять встановлених порушень позивачем прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів ВАТ «Вінніфрут». Судом зазначено також, що помічник арбітражного керуючого Коломієць М .О зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, однак відомості щодо здійснення ним як суб`єктом господарювання підприємницької діяльності із одержанням прибутку відсутні, тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог частини 6 статті 100 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є передчасними.

4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові апеляційний суд погодився з висновками суду про те, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Разом з тим, судом зазначено, що вказані довідка та акт є лише засобом документування дій контролюючого органу, а предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів відповідних дій чи бездіяльності. Крім цього, самі по собі дії щодо включення певних висновків в довідку чи акт перевірки не порушують права, свободи та інтереси позивача, відтак не створюють підстав для їх захисту, а тому в задоволенні позову судом відмовлено.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову суд першої інстанції залишити в силі.

6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційним судом було неправильно застосовано норми матеріального права.

7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін, як таке, що є законним та обґрунтованим.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі — Закон) арбітражний керуючий — фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

9. Частинами 1, 2 ст. 100 Закону визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору (контракту). Помічником арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту та володіє державною мовою. Не може бути помічником особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів, а також особа, визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).

10. Згідно ч. 6 ст. 100 Закону помічник арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, обіймати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої діяльності.

11. Статтею 50 Цивільного кодексу України передбачено право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

12. Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

13. Тобто, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.

14. Однак, наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц).

15. Таким чином висновки відповідача про порушення позивачем вимог частини 6 статті 100 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є передчасними, адже у спірних правовідносинах судами не було встановлено факту зайняття помічником арбітражного керуючого Коломієць М.О. підприємницькою діяльністю.

16. Поряд з цим, за змістом пункту 6.9. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 №1284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.07.2013 за №1113/23645 (далі — Порядок), у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень (додаток 9) (далі — припис) та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень (додаток 10) (далі — розпорядження).

17. Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень — припис.

18. Згідно п. 6.11. Порядку арбітражний керуючий зобов`язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження.

19. Відповідно до п. 7.1 Порядку підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

20. Системний аналіз вказаних норм Порядку дає підстави вважати, що результати перевірки можуть вплинути на права та обов`язки арбітражного керуючого після винесення на основі даних зазначених в довідці та акті перевірки розпорядження чи припису.

21. Слід зауважити, що контролюючий орган не позбавлений права викладати в довідці та акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі них, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень.

22. Натомість, як вірно зазначено апеляційним судом, обов`язковою ознакою рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у довідці чи акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Проте, такі висновки можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.

23. Тобто, вказані довідка та акт є лише засобом документування дій контролюючого органу, а предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів відповідних дій чи бездіяльності.

24. Крім цього, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 10.09.2013 №21-237а13 дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

25. Таким чином, довідка та акт складені в ході перевірки арбітражного керуючого Василика В.В. не є правовими документами, які встановлюють відповідальність позивача та, відповідно, не є рішеннями у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

26. Крім цього, як встановлено судом апеляційної інстанції, 06.12.2017 Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих прийнято рішення відхилити подання відповідача №1047 від 16.11.2017 про накладення на арбітражного керуючого Василика В.В. дисциплінарного стягнення за недостатністю підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності.

27. Тобто, оскаржувані в рамках даної справи дії відповідача фактично не спричинили негативних наслідків для позивача.

28. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що самі по собі дії щодо включення певних висновків в довідку чи акт перевірки не порушують права, свободи та інтереси позивача, відтак не створюють підстав для їх захисту.

29. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не підтвердились.

30. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів.

31. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції — залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

34. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича залишити без задоволення.

35. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі за позовом Арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними — залишити без змін.

36. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко