Частиною 6 статті 95 ЦПК України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Постанова

Іменем України

04 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 2/2218/3845/11

провадження № 61-6708св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач — публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»,

відповідачі — ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк», подану представником Ткачуком Олегом Анатолійовичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенко А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фідобанк», (далі — банк), звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 08 січня 2008 року між ОСОБА_1 та банком було укладено кредитний договір № 014/1721/3/08864, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 17 000 доларів США на строк до 07 січня 2018 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08 січня 2008 року між позичальником та кредитором було укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, 08 січня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/1721/3/08864/1, згідно з умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язався відповідати перед банком за зобов`язаннями ОСОБА_1 в об`ємі, який визначений умовами кредитного договору для позичальника.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитом станом на 25 березня 2011 року розмір кредитної заборгованості становить 24 242,90 доларів США, з яких 15 523,12 доларів США — заборгованість за кредитом, 1 735,31 доларів США — заборгованість за відсотками, 6 202,47 доларів США — пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів, 782 доларів США — штраф за порушення строків повернення кредиту, які ПАТ «Ерсте Банк» просить стягнути з відповідачів солідарно на свою користь.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року, яка набрала законної сили, було замінено стягувача ПАТ «Ерсте Банк» його правонаступником ПАТ «Фідобанк» у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості по договору кредиту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2011 року, позов ПАТ «Ерсте Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 08 січня 2008 року № 014/1721/3/08864 в сумі 24 242,90 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 25 березня 2011 року становила 192 973, 48 грн та 1 820, 00 грн судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої обов`язки за кредитним договором виконав повністю, а відповідачі свої договірні зобов`язання з повернення кредиту належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, в тому числі і з поручителя на користь банку.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2011 року залишено без змін.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 — задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2011 року — скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором від 08 січня 2008 року № 014/1721/08864 в сумі 24 242,90 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 25 березня 2011 року становила 192 973, 48 грн та 1820, 00 грн судових витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2019 року ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року скасовано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року, апеляційний суд виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 08 січня 2008 року № 014/1721/3/08864 з ОСОБА_2 , оскільки справа не містить доказів укладення між ОСОБА_2 та між кредитором договору поруки, який є єдиною правовою підставою для покладання на поручителя обов`язку по виконанню невиконаного боржником грошового зобов`язання за кредитним договором.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

29 березня 2019 року представник ПАТ «Фідобанк» — Ткачук О. А. через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2011 року.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, судом не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив з того, що банком та боржником не надано оригінал договору поруки, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, оскільки відсутні докази укладання сторонами спірного договору поруки. Однак дані твердження не відповідають обставинам справи, оскільки банком було надано суду пояснення та документи, а саме: копію паспорту поручителя, яка засвідчена його підписом, копію довідки про доходи поручителя, а також копії заяв-анкет поручителя. Дані документи підтверджують факт укладення з банком договору поруки.

Аргументи касаційної скарги банка зводяться до незгоди з постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2

В іншій частині постанова Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Доводи інших учасників справи:

02 травня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного суду від 03 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи зХмельницького міськрайонного Хмельницької області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 08 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк» було укладено кредитний договір № 014/1721/3/08864, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 17 000 доларів США на строк до 07 січня 2018 року зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08 січня 2008 року між позичальником та кредитором було укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,1000 га.

Суд першої інстанції також вважав встановленим факт укладення 08 січня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору поруки № 014/1721/3/08864/1, згідно з умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язався відповідати перед банком за зобов`язаннями ОСОБА_1 в об`ємі, який визначений умовами кредитного договору для позичальника.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Частиною першої статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 6 статті 95 ЦПК України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В матеріалах справи міститься незавірена копія договору поруки від 08 січня 2008 року № 014/1721/3/08864/1.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заявником було заявлено клопотання про витребування від кредитора та позичальника оригіналу письмового договору поруки від 08 січня 2008 року, № 014/1721/3/08864/1, укладеного між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 стверджував, що не укладав цього договору, не підписував його текст та не був обізнаним про існування у нього обов`язку перед банком щодо гарантування виконання позичальником ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань. Також ОСОБА_2 просив суд апеляційної інстанції призначити в справі судову почеркознавчу експертизу для підтвердження тієї обставини, що підпис на договорі поруки вчинено не ним.

Однак договір не було надано суду учасниками справи у зв`язку з його відсутністю та не встановленням його місцезнаходження.

Виходячи з вищезазначеного висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову банку про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору є правильними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги на те, що про укладення спірного договору поруки свідчать документи, які були надані ОСОБА_2 банку перед укладенням договору, зокрема, копії паспорту, довідки про доходи та анкети позичальника, не можуть бути доказом укладення між сторонами договору поруки.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року — без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк», подану представником Ткачуком Олегом Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 , залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А . Ю. Зайцев

Є . В. Коротенко