Аргументи касаційної скарги про те, що суди не врахували його заперечення з приводу неотримання ним наданих позивачем послуг з опалювання за період з 21 листопада 2014 року по 20 квітня 2016 року; ним надавалися акти-претензії щомісяця в опалювальний період про те, що він не користується послугами теплопостачання, оскільки у його квартирі відсутні батареї, а користується електроприладами для обігріву квартири в опалювальний період, не спростовують факт надання позивачем послуг з теплопостачання.

Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 226/1437/16-ц

провадження № 61-29708св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом — Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»

відповідач, позивач за зустрічним позовом —   ОСОБА_1 ,

третя особа — Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , третя особа — Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника», про стягнення заборгованості за теплову енергію та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про визнання договору зупиненим,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 03 квітня 2017 року у складі судді Редько Ж. Є. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Кішкіної І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог

У серпні 2016 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі — ОКП «ДТКЕ») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача, з урахуванням субсидії, 4 032,78 грн заборгованості з теплової енергії за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2016 року, 3 % річних у сумі 62,47 грн, інфляційні збитки в сумі 419,35 грн.  

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відокремлений підрозділ позивача — «Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа» надав в опалювальний період 2014-2016 років теплову енергію у квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, в якій він зареєстрований з 29 червня                  1979 року та на його ім`я на підприємстві відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідно до якого нараховується плата за теплову енергію.

Квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому він є споживачем житлово-комунальних послуг. Між ОКП «ДТКЕ» та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку.

Оскільки відповідач самовільно відключився від мереж централізованого опалення та не відновив внутрішньо-квартирну систему теплопостачання, починаючи з 01 жовтня 2010 року відповідачу нараховується плата за вказані послуги.

У зв`язку з неоплатою наданих позивачем послуг за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2016 року, з урахуванням субсидії, відповідач має заборгованість у розмірі 4032,78 грн, 3 % річних в сумі 62,47 грн, інфляційні збитки в сумі                   419,35 грн.

З урахуванням наведеного,  ОКП «ДТК» просило позов задовольнити.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом  про визнання договору розірваним, уточнивши який, просив вважати укладений між ним та відокремленим підрозділом позивача «Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа» договір зупиненим з червня 2008 року.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилався на те, що  він є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає з 1976 року по теперішній час. Квартира була обладнана приладами центрального опалення, проте у 2008 році він написав заяву до «Димитровтепломережі» з проханням очистити труби. В червні-липні 2008 року у його присутності, двох слюсарів та інспектора по житлу ОСОБА_2 зняті всі батареї в його квартирі та поставлені перемички, а тому з 2008 року він не користується послугами центрального опалення. Самовільно він не відключався від центрального опалення. На усні звернення до відокремленого підрозділу позивача «Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережі» для повернення його батарей останній не реагував.  

Оскільки з червня 2008 рок йому не надаються послуги з теплопостачання у зв`язку з відсутністю у його квартирі приладів опалення, він вважає, що договір був зупинений через припинення надання послуг з теплопостачання, а тому просив його позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Димитровський міський суд Донецької області рішенням від 03 квітня 2017 року позовні вимоги ОКП «ДТКЕ» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2016 року в сумі 4 032,78 грн, інфляційні збитки в сумі 419,35 грн, 3 % річних у сумі 62,47 грн за період з 21 листопада 2014 року по 20 квітня 2016 року, а всього 4 514, 60 грн , та понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1 378 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1  відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку порушив умови договору, самовільно, без законних на те підстав відключив свою квартиру від мереж централізованого опалення. Оскільки ОКП «ДТКЕ» фактично надавав послугу з теплопостачання у будинок, де знаходиться квартира відповідача, а відповідач не оплачував дану послугу, виникла заборгованість, яка і підлягає стягненню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 21 червня 2017 року рішення Димитровського міського суду Донецької області від 03 квітня 2017 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ухвалене судом рішення відповідає вимогам статті 213 ЦПК України (в чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення редакції), підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.  

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 11 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня                    2017 року,  і ухвалити нове рішення не передаючи справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що радіатори з його квартири знімалися представниками Комунального підприємства «СЕЗ», що підтверджено в судовому засіданні представником «СЕЗ».

Поза увагою судів залишилися його заперечення з приводу неотримання ним наданих позивачем послуг з опалювання за період з 21 листопада 2014 року по 20 квітня 2016 року. Ним надавалися акти-претензії щомісяця в опалювальний період про те, що він не користується послугами теплопостачання, оскільки у його квартирі відсутні батареї, а користується електроприладами для обігріву квартири в опалювальний період. Загрози руйнування конструкції будинку він не несе. Претензій від сусідів немає, забезпечена безперебійна робота інженерного обладнання будинку. Акти-претензії щомісячно завірені керівником ОСББ «Молоіжний» ОСОБА_3 , будинок № НОМЕР_2 , де він мешкає є самостійною одиницею, тому що мешканцями будинку організовано ОСББ «Молодіжний».

Договору між ним та тепломережею немає, а це вимагає Закон.

Згідно з чинним законодавством споживач може відмовитися від отримання послуг центрального опалення та має право вибирати організацію послугами якої хоче користуватися. Він користується послугами електромережі, з ними укладено договір, є щомісячні оплати, де в опалювальний сезон великі суми нарахувань за користування електроприладами, що не заборонено законом.

Постановляючи ухвалу про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, у порушення норм процесуального закону, постановив ухвалу, яка за своїм змістом не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, мотивів відхилення апеляційної скарги, не визначив характер спірних правовідносин та правову норму, що підлягає застосуванню, в результаті чого дійшов передчасного висновку про залишення судового рішення суду першої інстанції без змін.

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОКП «ДТКЕ» на касаційну скаргу, мотивовані тим, що під час розгляду справи судами правомірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Самовільне відключення радіаторів у квартирі відповідача не є підставою для звільнення, або зменшення плати за теплову енергію за спірний період та не породжує його право на несплату вартості наданих послуг.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Димитровського міського суду Донецької області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року  № 2147-VIII   «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу  України,  Кодексу  адміністративного  судочинства  України та інших законодавчих актів»  касаційні скарги  (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .

Фактичні обставини справи встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 53,0 кв. м,  розташованої у п`ятиповерховому будинку, підключеної до об`єднаної системи централізованого опалення.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 29 червня                 2016 року скасовано винесений 26 травня 2016 року наказ Димитровського міського суду Донецької області у справі № 2-н/226/111/2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП «ДТКЕ» заборгованості за надану теплову енергію за вказаною адресою, за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня     2016 року в сумі 6 081 грн та судового збору в розмірі 689 грн.

Нарахування плати відповідачу за відпущену теплову енергію проводилося за затвердженими в установленому порядку тарифами відповідно до постанов НКРЕ України від 17 жовтня 2014 року № 146 у розмірі 537,18 грн за 1Гкал (з ПДВ), який діяв до 01 травня 2015 року, та від 11 березня 2015 року № 1171 у розмірі 814,59 грн за 1Гкал (з ПДВ), який діяв до 01 серпня 2016 року; на підставі актів включення (відключення) жилого будинку АДРЕСА_2 ) до системи центрального теплопостачання від 24 жовтня 2014 року, від 29 січня, 14 лютого, 31 березня, 15 жовтня 2015 року, від 08 квітня 2016 року; рішень виконавчого комітету Димитровської міської ради             № 144 від 15 жовтня 2014 року, № 362 від 24 жовтня 2014 року, № 102                           від 26 березня 2015 року, № 291 від 15 вересня 2015 року, № 146 від 23 березня 2016 року та № 147 від 04 квітня 2016 року про початок та закінчення опалювальних періодів та актів зняття показів теплового лічильника, який встановлено на будинку споживача, від 31 жовтня, 28 листопада, 30 грудня             2014 року,  від 30 січня, 27 лютого, 21 березня, 30 жовтня, 20 листопада,                           30 грудня 2015 року, від 29 січня 2016 року.  

Згідно з розрахунками позивача сума заборгованості відповідача за відпущену теплову енергію за вказаною адресою перед позивачем за період з 01 жовтня 2014 року до 01 травня 2016 року становить 4 032,78 грн, 3% річних — 62,47 грн, інфляційні збитки — 419,35 грн за період з 21 листопада 2014 року по 20 квітня 2016 року.

Розмір заборгованості у порівнянні з сумою, стягнутою скасованим судовим наказом зменшилася за рахунок урахування субсидії на оплату теплової енергії, яка була призначена ОСОБА_1 з 01 січня 2015 року на опалювальний період.

Нарахування платежів за послуги теплопостачання за адресою відповідача  провадяться по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я відповідального власника квартири ОСОБА_1 .  

Актами від 08 жовтня та 01 грудня 2008 року, складеними інспектором по житлу КП «СЄЗ» ОСОБА_2 , зафіксовано відсутність у квартирі відповідача приборів з централізованого опалення, та зафіксовано, що через квартиру проходять транзитом стояки централізованого опалення.      

01 грудня 2008 року адміністрацією КП «СЄЗ» на ім`я ОСОБА_1 спрямоване попередження про необхідність у строк до 15 березня 2009 року провести роботи по відновленню внутрішньо квартирної системи центрального опалення з посиланням на пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560, відповідно до якого ремонт внутрішньо квартирних інженерних комунікацій до тарифу квартплати не входить.

ОСОБА_2 , допитана у судовому засіданні як свідок, підтвердила факт відсутності приборів опалення у квартирі ОСОБА_1 , який вона відобразила у складеному нею акті, коли працювала інспектором у КП «СЄЗ». Безпосередньо при демонтажі батарей вона не була присутня. Також вказала, що квартира відповідача підключена до системи централізованого опалення. За установку приборів опалення у квартирі несе відповідальність власник квартири або квартирозйомщик. Тепломережа відповідає лише за подачу теплоносія до будинку, ніяких ремонтних робіт ані у будинку, ані у квартирах вона не проводить. За підвальну розводку відповідають ЖЕКи. Для поновлення приборів опалення нею від імені адміністрації КП «СЄЗ» було виготовлено попередження для ОСОБА_1 . Обставини вручення цього повідомлення ОСОБА_5 їй не відомі.

Згідно з актами-претензіями, складеними ОСОБА_1 та головою ОСББ «Молодіжне» 29 жовтня, 26 листопада, 26 грудня 2014 року, 25 січня, 28 лютого, 30 березня, 28 жовтня, 26 листопада, 26 грудня 2015 року, 25 січня, 29 лютого,    30 березня 2016 року, в яких споживач висловлює претензію позивачу з приводу того, що він фактично не користується послугами централізованого опалення через відсутність у квартирі приборів опалення, у квартирі наявні лише стояки опалення, квартира опалюється електричним котлом.

Зазначені акти-претензії відповідачем спрямовано до позивача з проханням зробити перерахунок оплати тепла. Дозвіл на відключення від мережі централізованого опалення і встановлення альтернативного опалення    ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування не отримував.

Наявність договірних відносин між сторонами підтверджується судовими рішеннями ухваленими у справах між ОСОБА_1 та ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 05 березня              2014 року позовні вимоги ОКП «ДТКЕ» задоволені частково, з ОСОБА_1 на користь ОКП «ДТКЕ» стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2010 року по 01 липня 2013 року в сумі 9 017,96 грн,                             3 % річних в сумі 458,27 грн та судовий збір в сумі 236,80 грн. Рішення ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2014 року залишено без змін.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 02 жовтня              2014 року позовні вимоги ОКП «ДТКЕ» задоволені, з ОСОБА_1 на користь ОКП «ДТКЕ» стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію за період з                     01 жовтня 2013 року до 01 травня 2014 року в сумі 1100,51 грн, 3 % річних у сумі 08,71 грн, інфляційні збитки в сумі 27,07 грн та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Згідно з довідкою, наданою позивачем, від 03 квітня 2017 року зазначені судові рішення виконані у повному обсязі шляхом відрахувань у примусовому порядку з пенсії відповідача.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний  Суд,  перевіривши  правильність  застосування  судами  норм права в

межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі — Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Правила № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.

Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі — Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України                    від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.

Разом з тим, суди встановили, що з 2008 року у квартирі відповідача відсутні батареї, однак це не є доказом відключення його квартири від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання йому послуг з постачання тепла.

Суди не встановили та матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про відключення його квартири від мережі теплопостачання. Не спростовують  висновків судів і акти-претензії, складені ОСОБА_1 та головою ОСББ «Молодіжне»  29 жовтня, 26 листопада, 26 грудня 2014 року, 25 січня, 28 лютого, 30 березня, 28 жовтня, 26 листопада, 26 грудня 2015 року, 25 січня, 29 лютого,              30 березня 2016 року, в яких споживач висловлює претензію позивачу з приводу того, що він фактично не користується послугами централізованого опалення через відсутність у квартирі приборів опалення, у квартирі наявні лише стояки опалення, квартира опалюється електричним котлом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа — сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири                    ОСОБА_1 свідчить про виконання послуг ОКП «ДТКЕ». Таким чином,              позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з  централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та               № 6-1706цс15.  

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимоги ОКП «ДТЕК» та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не врахували його заперечення з приводу неотримання ним наданих позивачем послуг з опалювання за період з 21 листопада 2014 року по 20 квітня 2016 року; ним надавалися акти-претензії щомісяця в опалювальний період про те, що він не користується послугами теплопостачання, оскільки у його квартирі відсутні батареї, а користується електроприладами для обігріву квартири в опалювальний період, не спростовують факт надання позивачем послуг з теплопостачання.

Доводи касаційної скарги про неправомірне нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання через фактичне невикористання ним цих послуг у зв`язку з відсутністю приборів опалення у квартирі не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не дотримався порядку відключення його квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.  

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленими у справі судовими рішеннями, що не належить до компетенції касаційного суду.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2017 року    залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді                                                                                                А. Ю. Зайцев

                                                                                                            Є. В. Коротенко

                                                                                                            В. П. Курило