суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину у зв`язку з неналежно обраним позивачем способом захисту порушеного права (який не призведе до реального відновлення порушених прав позивача), а також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених фактичних обставин справи та за відсутності самого тексту оскаржуваного правочину неможливо встановити відповідність чи невідповідність його умов вимогам законодавства і на підставі положень статті 276 ГПК України залишив без змін рішення суду першої інстанції.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3158/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. — головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання — Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк»

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018 (головуючий суддя Погребна К. Ф., судді Малярчук І. А., Рога Н. В.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Богацька Н. С., Принцевська Н. М.)

у справі № 916/3158/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіскомпані»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача — Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача — Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріз Буд»

про визнання недійсним нікчемного правочину,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача — Соботник Р. В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб — Кустова Т.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (далі — позивач, банк, ПАТ «Імексбанк») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіскомпані» (далі — відповідач, ТОВ «Інвестсервіскомпані»), у якому просило суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.03.2018) визнати недійсним нікчемний договір про розірвання договору застави майнових прав, укладений між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Інвестсервіскомпані», предметом якого виступали майнові права на договір від 04.07.2013 на будівництво об`єкту дольової власності сторін у частині житлових приміщень загальною площею 16 509,47 кв.м, який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» та АТ «Чорноморська транспортна компанія», які належать майновому поручителю ТОВ «Інвестсервіскомпані».

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач зазначає, що розірвавши договір застави, банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості позичальника, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.06.2018 у справі №916/3158/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним нікчемного правочину відмовлено у повному обсязі.

3.1. У своєму рішенні Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що наведені позивачем підстави позову не знайшли свого підтвердження у процесі розгляду справи.

3.2. Так, у вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що учасники справи не подали до суду договір від 23.12.2014, дійсність якого є предметом спору у цій справі, а позивач вказав на неможливість надати його через пожежу, та підтвердив факт пожежі документально. Натомість, подані до справи документи ані окремо, ані у сукупності не підтверджують факт укладення між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Інвестсервіскомпані» договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014.

3.3. Місцевий господарський суд звернув увагу, що саме лише посилання на укладення такого договору не може слугувати доказом його укладення, тому що аналіз положень частини першої статті 547, частин другої — четвертої статті 214 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), статті 3 Закону України «Про іпотеку» дає підстави дійти висновку, що розірвання договору застави вимагає письмової форми та державної реєстрації. Проте, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутній запис про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна на підставі договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014, укладеного між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Інвестсервіскомпані».

3.4. Вказані обставини, за висновком місцевого господарського суду, позбавляють суд можливості дослідити умови спірного правочину на предмет відповідності вимогам частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

4. У свою чергу апеляційний господарський суд з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (правовідносини у якій є ідентичними з правовідносинами у справі № 916/3158/17) дійшов висновку, що належним способом захисту інтересів позивача у цій справі є не визнання недійсним нікчемного правочину, а визнання права застави на майнові права на договір від 04.07.2013 на будівництво об`єкта дольової власності сторін у частині житлових приміщень площею 16 509,47 кв.м, який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» та АТ «Чорноморська транспортна компанія».

4.1. За висновком апеляційного господарського суду у цій справі позивач обрав неналежний спосіб захисту прав. Разом з тим, апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що за відсутності у справі спірного договору від 23.12.2014, відсутності державної реєстрації припинення обтяження на підставі такого договору, не є за можливе встановити факт наявності у цьому договорі умов, що передбачені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та які б вказували б на законодавчо визначену нікчемність такого правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. ПАТ «Імексбанк» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019, справу № 916/3158/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5.1. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України) в частині висновків про відсутність у матеріалах справи документів, які підтверджують факт укладення між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Інвестсервіскомпані» договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014, і посилається на недослідження та надання неналежної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а саме: кредитному договору від 15.08.2014 № 30/14 (з усіма додатковими угодами і додатками), копії акта перевірки правочинів на предмет нікчемності в частині, що стосується договору про розірвання договору застави майнових прав, сторонами якого були ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Інвестсервіскомпані», копії банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «Фріз Буд» про операції з 15.08.2014 по 18.05.2018, копії протоколу засідання кредитного комітету ПАТ «Імексбанк» від 27.11.2014 № 92/5.

5.2. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 267 ЦК України, оскільки, за твердженням скаржника саме у зв`язку із пропуском позовної давності апеляційний господарський суд відмовив позивачу у задоволенні позову.

5.3. Скаржник наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції вимог пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, встановивши наявність порушеного права позивача (встановив нікчемність договору про розірвання), апеляційний господарський суд залишив без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, хоча фактично мотивувальну частину рішення було суттєво змінено.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

6. Інші учасники справи не надали відзиви на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. 15.08.2014 між ПАТ «Імексбанк» (кредитор) і ТОВ «Фріз Буд» (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №30/14 (далі — договір №30/14), відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Сторонами погоджено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транші) або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 296 590 000 грн, зі сплатою 18,1 процентів річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 11.08.2017 (включно) на умовах, визначених цим договором (пункти 1.1, 1.1.1).

7.1. Пунктом 1.3. договору №30/14 сторони погодили, що в якості забезпечення зобов`язань по кредитному договору, кредитор, не пізніше 29.08.2014, укладає із майновими поручителями: ТОВ «Інвестсервіскомпані» — договір застави майнових прав на договір від 04.07.2013 на будівництво об`єкта дольової власності сторін в частині житлових приміщень, площею 16 509,47 кв.м, який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» і АТ «Чорноморська транспортна компанія», заставна вартість об`єкту застави згідно оцінки ТОВ «Апрайзер» складає 171 700 000 грн (далі — договір від 04.07.2013); ТОВ «Авенсіс» — договір застави майнових прав на договір від 11.07.2012, із додатковою угодою до нього від 05.03.2013, на будівництво об`єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу № 4 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 21 285 кв.м, який укладено між ТОВ «Авенсіс» і ТОВ «Південінвестсервіс», заставна вартість якого згідно оцінки ТОВ «Апрайзер» складає 99 280 000 грн; ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп» — договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення № 202, загальною площею 3 324 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка,2-А, заставна вартість яких згідно оцінки ТОВ «Апрайзер» складає 90 000 000 грн. Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.

7.2. Відповідно до пункту 7.3. договору №30/14 він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

7.3. Відповідно до додаткової угоди від 29.09.2014 № 1 сторони виклали пункт 1.3 договору №30/14 в наступній редакції: «У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає із майновим поручителем ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп» — договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення № 202, загальною площею 3 324 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка,2-А, приміщення № 202, заставною вартістю, згідно оцінки ТОВ «Апрайзер», 90 000 000 грн, який діє до моменту передачі в іпотеку наступного майна майновим поручителем: АТ «Футбольний клуб «Чорноморець» іпотечний договір наступної черги, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 4 000 000 000 грн, згідно оцінки ТОВ «Апрайзер». Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.»

7.4. Додатковими угодами від 10.10.2014 № 2 і від 23.12.2014 № 3 до договору №30/14 змінено порядок нарахування відсотків і відсоткова ставка за користування кредитом.

7.5. Також додатковою угодою від 23.12.2014 №3 викладено пункт 1.3. договору №30/14 у новій редакції: «У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, не пізніше 31.12.2014 укладає із майновим поручителем АТ «Футбольний клуб «Чорноморець» іпотечний договір, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 7 800 000 000,00 грн, згідно оцінки ТОВ «Апрайзер». Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.»

8. На підтвердження наявності заборгованості позичальника по договору №30/14 станом на 01.02.2018 позивач подав розрахунок заборгованості, виписки по рахунку за періоди з 15.08.2014 по 31.01.2016, з 15.08.2014 по 31.01.2018 за відсотками та заборгованості по тілу кредиту.

9. Відповідно до витягу з протоколу № 92/5 засідання кредитного комітету ПАТ «Імексбанк» від 27.11.2014 кредитний комітет прийняв рішення внести зміни в частині забезпечення в умови кредитування ТОВ «Фріз Буд» згідно з договором № 30/14, зокрема: вивести з-під застави майнові права на договір від 04.07.2013 на будівництво об`єкта дольової власності сторін в частині житлових приміщень, площею 16 509,47 кв.м, який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» і АТ «Чорноморська транспортна компанія». Заставна вартість об`єкту застави згідно оцінки ТОВ «Апрайзер» складає 171 700 000грн. Також, вирішено узгодити вартість іпотеки, згідно з актуалізованим висновком ТОВ «Апрайзер» від 20.11.2014, яка належить майновому поручителю АТ «ФК «Чорноморець» та предметом якої є нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/10, в сумі 7 800 000 000 грн; зміни здійснити без стягнення комісії банка, не пізніше 31.12.2014; внести зміни в предмет забезпечення після підписання додаткової угоди до кредитного договору; інші умови договору №30/14 залишити без змін; заперечень на здійснення такої операції з боку Департаменту банківської безпеки та юридичного управління немає.

10. 25.12.2014 між ПАТ «Імексбанк» (іпотекодержатель) і ПрАТ «ФК «Чорноморець» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого іпотекодавець виступив майновим поручителем за зобов`язаннями 41 юридичної особи — боржників, серед яких ТОВ «Фріз Буд», який забезпечує вимоги іпотекодержателя за договором №30/14 з додатковою угодою від 29.09.2014 №1, додатковою угодою від 10.10.2014 №2, додатковою угодою від 23.12.2014 №3, який укладено між іпотекодержателем і ТОВ «Фріз Буд», стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо.

10.1. Пунктами 1.3, 1.4, 1.5 іпотечного договору від 25.12.2014 визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», які складаються з будівель, загальною площею 80 289 кв.м, основною площею 67 037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, та розташовані на земельній ділянці, площею 62 403 кв.м, яка знаходиться в оренді АТ «ФК «Чорноморець», згідно з договором оренди землі, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010р. за №041050500068. Оціночна вартість предмета іпотеки згідно висновку від 20.11.2014 №112014/7-1 експертом — оцінювачем ТОВ «Апрайзер», становить 7 800 000 000 грн. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 7 800 000 000грн.

11. Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 100287849 від 13.10.2017, право власності на об`єкт іпотеки — нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» зареєстроване 16.05.2017 за ПАТ «Імексбанк».

12. На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 №50 «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі — Фонд) прийнято рішення від 26.01.2015 №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю. П.

12.1. Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 27.05.2015 №105 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Імексбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання. Рішеннями виконавчої дирекції Фонду було неодноразово продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк».

13. З акта перевірки правочинів на предмет нікчемності (який підписаний не всіма членами комісії та не має дати його складання) вбачається, що укладений банком правочин (договір від 23.12.2014 про розірвання договору застави), що став підставою для припинення договору застави майнових прав від 15.08.2014, предметом якого є майнові права на договір від 04.07.2013 на будівництво об`єкта дольової власності сторін в частині житлових приміщень загальною площею 16 509,47 кв.м, який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» та АТ «Чорноморська транспортна компанія», що належать майновому поручителю ТОВ «Інвестсервіскомпані», виступав в якості забезпечення зобов`язань ТОВ «Фріз Буд» за договором №30/14, тому з огляду на приписи частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частини другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України такий правочин є нікчемним та до нього застосовуватися наслідки його недійсності, що зумовлює проведення відповідних дій, спрямованих на відновлення порушеного права банку.

13.1. 01.12.2017 ПАТ «Імексбанк» надіслав ТОВ «Фріз Буд» і ТОВ «Інвестсервіскомпані» повідомлення від 30.11.2017 № 4024 про нікчемність правочину, в якому було зазначено, що уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «Імексбанк» під час здійснення тимчасової адміністрації при здійсненні перевірки правочинів було виявлено договір про розірвання договору застави майнових прав, укладений 23.12.2014, на підставі якого було розірвано договір застави майнових прав, укладений 15.08.2014.

13.2. В силу положень статті 202 ЦК України, пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач повідомив ТОВ «Фріз Буд» та ТОВ «Інвестсервіскомпані» про нікчемність договору про розірвання договору застави майнових прав, укладеного 23.12.2014 та зазначив, що застава за договором застави майнових прав, укладеним 15.08.2014, не є припиненою, заставодержателем є ПАТ «Імексбанк».

14. 03.05.2018 за вх.№ 8958/18 від приватний нотаріус Мудра О. М. до суду надійшла заява, якою нотаріус супроводив Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15.03.2018 № 55119187, від 15.03.2018 № 55118791 та повідомив про неможливість надати Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі рухомого майна вилучення запису про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна на підставі договору про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014, укладеного 23.12.2014 між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Інвестсервіскомпані» у зв`язку з його відсутністю в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

15. При цьому, відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15.03.2018 № 55119187, за договором застави майнових прав від 15.08.2014 за ПАТ «Імексбанк» 14.10.2014 зареєстровано обтяження на майнові права, що випливають із договору від 04.07.2013, в порядку забезпечення договору №30/14.

16. Суди встановили, що на підтвердження неможливості надати оригінали та копії договору застави майнових прав від 15.08.2014, договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав, позивач подав документи, що свідчать про факт пожежі, якою імовірно ці договори знищені, а саме: службову записку від 06.01.2015, акт розслідування причин пожежі від 19.01.2015, опис документів, що постраждали в результаті загоряння документів, що знаходилися у приміщенні відділення № 28П АТ «Імексбанк», від 19.01.2015, висновок ГУ ДСНС України в Одеській області від 25.05.2015 № 13/02/04.01.2015 з дослідження технічної причини виникнення пожежі, яка сталася 04.01.2015 в приміщенні відділення № 28 ПАТ «Імексбанк» за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 24.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

17. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

18. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

19. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на який послався позивач в обґрунтування підстав нікчемності спірного договору, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

20. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

21. Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16).

22. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17).

23. При цьому згідно з частиною другою статті 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

24. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

25. З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

26. Отже, позовна вимога ПАТ «Імексбанк» про визнання недійсним нікчемного правочину — договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014 не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту.

27. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

28. Отже, колегія суддів, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину у зв`язку з невідповідністю заявленого позивачем позову способам захисту цивільних прав, встановленим законом.

29. У судовому засіданні 20.02.2020 представник позивача заявив клопотання про передачу справи № 916/3158/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, у якому зазначив, що не погоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, про те, що такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом.

29.1. Представник позивача зазначив, що у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

29.2. Враховуючи викладене, а також наявність окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду до постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 позивач стверджує про наявність виключної правової проблеми та необхідності передачі справи № 916/3158/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

29.3. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що питання належності обраного позивачем способу захисту (визнання недійсним нікчемного правочину) було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/3156/17 (правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі № 916/3158/17) і колегія судді не вбачає за необхідне відступити від висновку, викладеному у зазначеній постанові, а відтак не вбачає підстав для передачі справи № 916/3158/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

30. Доводи скаржника, викладені у пункті 5.1 цієї постанови спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи, а тому відхиляються судом касаційної інстанції в силу вимог статті 300 ГПК України. Окрім того, доводи скаржника про необхідність встановлення судами факту укладення між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Інвестсервіскомпані» договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014 не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на висновки, що містяться у цій постанові (пункти 22, 25, 26).

31. З оскаржуваної постанови апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину у зв`язку з неналежно обраним позивачем способом захисту порушеного права (який не призведе до реального відновлення порушених прав позивача), а також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених фактичних обставин справи та за відсутності самого тексту оскаржуваного правочину неможливо встановити відповідність чи невідповідність його умов вимогам законодавства і на підставі положень статті 276 ГПК України залишив без змін рішення суду першої інстанції.

32. Суд апеляційної інстанції не застосовував позовну давність у цій справі, а тому доводи позивача, викладені у пункті 5.2 цієї постанови є безпідставними.

33. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав, передбачених статтею 277 ГПК України, для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції і залишив без змін оскаржуване судове рішення, а тому колегія суддів не вбачає порушення судом апеляційної інстанції приписів пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Доводи ПАТ «Імексбанк» про порушення судами попередніх інстанцій при розгляді позовної вимоги про визнання недійсним нікчемного договору про розірвання договору застави майнових прав, укладеного між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Інвестсервіскомпані», предметом якого виступали майнові права на договір від 04.07.2013 норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

37. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ «Імексбанк» залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів — без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

38. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 916/3158/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил