З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.

№ 817/3397/15Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №817/3397/15

адміністративне провадження №К/9901/11755/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі — Суд):

судді-доповідача — Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 (суддя -Жуковська Л.А.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (головуючий суддя — Кузьменко Л.В., судді: Зарудяна Л.О., Іваненко Т.В.)

у справі № 817/3397/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, переведення на роботу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

І . ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА _1 (далі — позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі — відповідачі, Управління УМВС України в Рівненській області, ГУ НП в Рівненській області), в якому просив:

— визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №373 о/с від 06.11.2015 року про звільнення старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого Управління УМВС України в Рівненській області;

— поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями;

— скасувати запис про звільнення, внесеного у трудову книгу;

— зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 до органів національної поліції у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

— стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення по час розгляду справи;

— стягнути моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2005 року по листопад 2015 року працював в органах внутрішніх справ. Зауважив, що він був звільнений у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (скорочення штатів), хоча фактично відбулася ліквідація органів внутрішніх справ та створення Національної поліції. Крім того, вказав, що обов`язковою умовою звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України за значеним положенням є відсутність можливості подальшого використання на службі, проте, на його думку, відповідач не перевірив можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції. При цьому, стверджував, що він повідомив про таке бажання, подав рапорт, в якому просив дозволити приходити службу в органах національної поліції, однак даний рапорт не був взятий відповідачем до уваги. Вважає своє звільнення з органів внутрішніх справ протиправним, таким, що спричинило йому моральні страждання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 позов задоволено частково:

— визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Рівненській області від 06.11.2015 за №373 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Управління МВС України в Рівненській області;

— поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Управління МВС України в Рівненській області з 07 листопада 2015 року;

— зобов`язано Управління МВС України в Рівненській області вирішити питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним 05.11.2015 року рапорту;

— стягнуто з Управління МВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 13 вересня 2016 року включно в розмірі 51 685 грн. 92 коп.;

— стягнуто з Управління МВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп.

— в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач у строк, відведений законом, виявив згоду на проходження служби в поліції, однак, його рапорт з незалежних від позивача причин за належністю не надійшов, та не був розглянутий у встановленому порядку. Судами також зазначено, що відповідач в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ ( далі — Закон №580), з моменту опублікування даного Закону (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штату), не запропонував позивачу жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, не перевірив можливості його подальшого використання на службі, а також чи відповідає позивач вимогам до поліцейського, не з`ясував чи бажає позивач продовжити службу в органах Національної поліції та не вирішив питання про переведення д позивача до Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28.12.2016 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 30 січня 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга вмотивована тим, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Також зазначає, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до Закону №580 не є обов`язком роботодавця. Окрім того вказує про те, що в момент формування та видання оспорюваного наказу про звільнення, заява від позивача про прийом на роботу (службу) до підрозділів Національної Поліції та до УМВС в Рівненській області не надходила та відсутнє погодження керівництва, де працює працівник та куди він бажає працевлаштуватись. В зв`язку із зазначеним вважає, що порушення процедури звільнення позивача не відбулось.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач з 25.10.2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується його послужним списком.

З 04.02.2014 року займав посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління УМВС України в Рівненській області.

06.11.2015 року УМВС України в Рівненській області прийнято наказ №373 о/с «По особовому складу», відповідно до якого згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ вирішено звільнити у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління УМВС України в Рівненській області.

В суді першої інстанції показами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджно, що 05.07.2015 року ОСОБА_1 подав рапорти на ім`я начальника УМВС України в Рівненській області з проханням дозволити подальше проходження служби в підрозділах Національної поліції, а також на ім`я т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області — про прийом його на службу до поліції та призначення на посаду старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пункт 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»: з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пункт 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пункт 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі — Положення №114): у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Підпункт «г» пункту 64 Положення №114: особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів — при відсутності можливості подальшого використання на службі.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права — на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Закон №580-VІІІ опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»).

Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015, яке є останнім днем вказаного строку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач до закінчення визначеного Законом №580-VІІІ строку подав до відповідача та до т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області рапорт, яким виявив бажання проходити службу в поліції, що не був переданий до ГУ НП з незалежних від позивача причин.

Слід зазначити, що відповідно до вищенаведених норм законодавства працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення № 114.

У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення № 114, відповідач був зобов`язаний розглянути можливість його подальшого використання на службі, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пунктами 9-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ, чого зроблено не було.

Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ та підпункту «г» пункту 64 Положення № 114, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

Необхідно також зауважити, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Висновки аналогічного змісту наведені у постановах Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі №21-8а14, від 27.05.2014 у справі №21-108а14, від 28.10.2014 у справі №21-484а14.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, —

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя — доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

О.В. Кашпур