За корупцію переслідуватимуть усіх: від учителів і медсестер до співробітників ЖЕКів

Наталя ІВАНОВА  (ракурс ) 19.04.2013 10:38

Тепер будь-який викладач, вчителька, лікар чи медична сестра в державній установі, на держпідприємстві нестимуть відповідальність за одержання «неправомірної вигоди».

Законопроект № 2802 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» був ініційований народними депутатами від Партії регіонів, УДАРу, «Свободи» та «Батьківщини». У Кримінальному кодексі поняття «хабар» поступилося місцем «неправомірній вигоді». Кримінальна відповідальність встановлюється не тільки за давання або отримання, а й за пропозицію чи обіцянку такої неправомірної вигоди, що надає практично необмежені можливості для «творчості» правоохоронних органів. Законом також встановлюється кримінальна відповідальність за пропозицію чи обіцянку надання неправомірної вигоди не тільки службовій особі, а й будь-якому працівнику державного підприємства, установи чи організації.

З проханням розповісти про новий закон ми звернулися до доктора юридичних наук, професора Миколи ХАВРОНЮКА:

Що стосується зміни терміну «хабар» на «неправомірна вигода», він змінився не лише в ст. 368, в якій йшлося про хабарництво. Цей термін з’явився і в ст. 354, там де раніше йшлося про одержання незаконної винагороди працівником підприємства, установи. Тепер будь-який викладач, вчителька чи працівник дитячого садка, лікар чи медична сестра в державній установі, на держпідприємстві нестимуть відповідальність за одержання «неправомірної вигоди.

Якщо раніше лише дехто з них ніс відповідальність за одержання матеріальних благ і це мали бути вигоди виключно майнового характеру, то тепер це можуть бутитакож і вигоди немайнового характеру. В чому полягає відмінність? Хабар — це завжди або грошові кошти, або інше майно чи право на майно, або якісь інші матеріальні речі, наприклад послуги матеріального характеру, виконані роботи на користь особи, які можна оцінити в грошовому еквіваленті. На відміну від цього, неправомірна вигода — це може бути і певна перевага, послуга чи пільга — зовсім необов’язково майнова. Наприклад, написання дисертації або сексуальна послуга, або послуга незаконного характеру, навіть послуга кілера. Це все об’єднується таким широким поняттям — «неправомірна вигода». Друга обов’язкова ознака неправомірної вигоди — це те, що вона має надаватися і одержуватися без законних на те підстав.

— Як ви в цілому розцінюєте прийняття такого закону і якими бачите перспективи його застосування?

— Можна сказати, що цей закон в цілому кращий і його легше буде застосовувати на практиці. Якщо оцінювати закон загалом, то на 75 % можна відзначити позитивні зміни. Однак у зв’язку з його прийняттям виникає принаймні кілька проблем.

Перша. Коли приймали Закон України від 7 квітня 2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції» і одночасно зміни до Кримінального кодексу, тоді розділили відповідальність службових осіб публічного права (державних службових осіб) і зберегли для них відповідальність за хабарництво, відділили від них службових осіб, які працюють в юридичних особах приватного права, а також нотаріусів, оцінювачів і інших осіб, які надають послуги публічного характеру. І для них зробили дві інших статті в Кримінальному кодексі (статті 368-3 і  368-4) — фактично в них йшлося про те саме хабарництво, але воно було названо іншими словами (комерційний підкуп). У цих статтях з самого початку застосовувався термін «неправомірна вигода», а в статті 368 (для державних службовців) залишився термін «хабар». Тепер, коли ці терміни об’єднали, виникає питання — навіщо мати три статті про одне і те ж саме.

Діяння по своїй суті одне, але суб’єкти трохи різні і покарання до них застосовується різне. Може, ще інший Кримінальний кодекс для них ввести? Справді, службові особи публічного права (державні службовці тощо) повинні нести посилену відповідальність. Але навіщо тоді в усіх статтях Кримінального кодексу визначено покарання «від» і «до» та передбачені альтернативні і додаткові покарання? Саме для диференціації. Напевно це ускладнюватиме застосування кримінального закону. Я думаю, найкраще було би об’єднати текст статей 368, 368-3 і368-4 в одній статті 368.

І друга проблема. Коли ми говоримо про неправомірну вигоду, яка може мати нематеріальний характер, тоді дуже складно зрозуміти, як може бути в ст. 368 «одержання неправомірної вигоди у значному, великому чи особливо великому розмірі»? Тобто ці розміри спеціально виписувалися під якусь майнову вигоду, бо якщо вона немайнова, то які у неї можуть бути розміри? Таким чином, теж буде складно розібратися. Але, можливо, одержання немайнової вигоди буде кваліфікувати за ч. 1 цієї статті, а там, де буде можливою майнова оцінка, — за частинами 2 чи 3 або 4.

Ще одне. Є в Кримінальному кодексі стаття 368-2, де йдеться про збагачення. На жаль, її законодавець зараз торкнувся, але не привів її у відповідність до положень Конвенції ООН проти корупції. Справа в тому, що за незаконне збагачення, відповідно до Конвенції ООН, особу слід притягувати лише в тому випадку, коли, по-перше, вона не може належно пояснити, звідки в неї взялися певні кошти чи речі (активи), по-друге, коли ця особа є державною службовою особою.

Зараз в цьому проекті лише замінили слово «хабарництво» іншими словами, але зазначені дві основних ознаки до цієї статті так і не ввели. Таким чином дуже важко буде розмежувати, де ст. 368, а де — 368-2.

Отже, цей закон має такий косметичний характер, який, з одного боку, прибирає якісь суперечності, а з іншого — створює нові.

Цим же Законом внесені зміни до Закону «Про засади запобігання і протидії корупції».

Зокрема щодо самого визначення «неправомірної вигоди». Воно, на мою думку, дещо звужене порівняно з попереднім визначенням (за рахунок вилучення слів про те, що йдеться про вигоду, яке одержують «безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову»). Але це правильне, потрібне звуження — адже вигода не завжди має майновий характер. Крім того, в ст. 4 додаються нові суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення — посадові особи та працівники юридичних осіб. Це напевне зроблено для того, щоб узгодити з антикорупційним законодавством статтю в новій редакції — йдеться про статтю 354 «Підкуп працівника держпідприємства».

Саме поняття корупції розширили. Тепер під нього підпадають і відповідні дії працівників ЖЕКів, поліклінік, лікарень, установ соцзабезпечення тощо. Я думаю, що це негатив, тому що заради отримання великих цифр — показників своєї «боротьби» правоохоронці будуть більше викошувати антикорупційною косою найменших, дрібних корупціонерів, і ще менше звертатимуть увагу на ту корупцію, яка нам насправді не дає спокою, нормального життя і розвитку.