ВС/КГС: Основною ознакою суброгації є ЗБЕРЕЖЕННЯ зобов’язання у зв’язку з яким було виплачене страхове відшкодування й зміна в ньому кредитора (ВС/КГС № 910/8982/17 від 20.04.2018)

Фабула судового акту: У даній справі Касаційний господарський суд в черговий раз фактично надав роз’яснення щодо різниці правовідносин ,які виникають із заподіяння шкоди, а саме різницю між суброгацією та регресом.

Згідно матеріалів справи між двома автомобілями, які були застраховані, трапилась дорожньо-транспортна пригода.

У подальшому страховою компанією 1, яка була страховиком володільця автомобіля, який не був винуватцем ДТП виплачено страхове відшкодування. У зв’язку із цим тому страховою компанією 1 відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу, яким скоєно ДТП, застрахована страховою компанією 2 на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У зв’язку із цим страхова компанія 1 звернулася до суду із позовом до страхової компанії 2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування.

Водночас позивач вказав, що такі правовідносини є суброгацією, а тому перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку.

Судами першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задоволено. При цьому суд першої інстанції у своєму рішенні, посилаючись на норми ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, вказав на те, що право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, позивач отримав після виплати страхового відшкодування, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме трирічний строк позовної давності, який позивачем не пропущено.

Не погоджуючись із таким рішенням страхова компанія 2 звернулась до суду касаційної інстанції зі скаргою мотивуючи її тим, що у спірних правовідносинах відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов’язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Оскільки у зобов’язанні відбулася заміна кредитора, зокрема страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, застосовується загальний строк позовної давності (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Тому на думку страхової компанії 2 у даному випадку слід застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову, оскільки перебіг позовної давності відраховується від дати ДТП.

КГС переглядаючи цю справу прийшов до наступних висновків.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв’язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов’язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов’язанні.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов’язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов’язок із відшкодування шкоди не виконала.

Окрім цього КГС зазначив, що нижчестоящі суди мотивували рішення тим, що у зв’язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи.

За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання. Право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Однак, суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин та змішали поняття «регрес» та «суброгація».

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов’язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв’язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес – право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв’язку з чим і виникло нове – пов’язане саме з регресною вимогою.

Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов’язання, що тягне за собою припинення обов’язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов’язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов’язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов’язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов’язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов’язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року

м. Київ

Справа №  910/8982/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй — головуючий, В.І. Студенець, І.В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі суддів: Л.Г. Смірнова — головуючий, С.Я. Дикунська, Л.В. Кропивна

від 06.09.2017р.

та на рішення господарського суду міста Києва

суддя: В.В. Сівакова

від 20.06.2017р.

за позовом приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»

до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення 21 042, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі — ПрАТ «УАСК «АСКА», позивач)  звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», відповідач)   21 042,36 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору  страхування транспортного засобу № 3130309 від 19.04.2013р., внаслідок настання страхової події — дорожньо-транспортної пригоди (надалі — ДТП) та пошкодження автомобіля марки Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, виплачено страхове відшкодування, тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу — автомобіля марки Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/8563400).

Крім того, позивач вказує на те, що  правовідносини, що виникли за вказаним позовом є суброгацією. Перебіг строку позовної давності при суброгації починається з моменту виникнення страхового випадку (02.04.2014р.). Строк позовної давності для подання позову позивачем сплинув 02.04.2017р. Однак, фактично в ПрАТ «УАСК «АСКА» з’явилась можливість та право звернутись до суду з позовом лише після 13.10.2017р. — після фактичного здійснення виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2017р. у справі №910/8982/17, залишеним без змін постановою  Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017р., позов ПрАТ «УАСК «АСКА» задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ПрАТ «УАСК «АСКА» суму страхового відшкодування в розмірі 21 042,36 грн. та 1 600,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що у зв’язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу  Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8563400, то відповідно до положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Суди посилаються на норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на норми ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, вказав на те, що право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, позивач отримав після виплати страхового відшкодування (13.10.2016р.), тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме трирічний строк позовної давності, який позивачем не пропущено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017р., постанову  Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017р. у справі №910/8982/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «УАСК «АСКА».

Скарга мотивована тим, що у спірних правовідносинах відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов’язання з відшкодування  збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Оскільки у зобов’язанні відбулася заміна кредитора, зокрема страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування  за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, застосовується загальний строк позовної давності (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Відповідач наголошує на необхідності застосування строку позовної давності та відмові у задоволенні позову, оскільки перебіг позовної давності відраховується від дати ДТП (02.04.2014р.) З даним позовом позивач звернувся до суду 29.05.2017р., тобто з порушенням строку позовної давності.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «УАСК «АСКА» просить відмовити відповідачеві у задоволенні касаційної скарги.

Позивач у відзиві зазначає про те, що позивач звертався до суду першої інстанції з проханням визнати причини пропуску ПрАТ «УАСК «АСКА» строку позовної давності  у даній справі поважними та на підставі ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України надати судовий захист.

Крім того, позивач просить розглянути справу у відсутності представника позивача.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій 02.04.2014р. близько о 11 год. 30 хв. ОСОБА_6, керуючи автомобілем Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_2  зі сторони вул. Бориспільської по вул. Привокзальній в сторону вул. Ілліча перед будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, що спричинило пошкодження автомобіля марки Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23.04.2014р. у справі № 753/6438/14-п ОСОБА_6 визнано винним за вчинене правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Пошкоджений автомобіль Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1  застрахований ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (страхувальник) у ПрАТ «УАСК «АСКА»  на підставі договору  страхування транспортного засобу № 3130309 від 19.04.2013р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2015р. у справі № 908/683/15-г стягнуто з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» 41 549,28 грн. страхового відшкодування, суму пені    у розмірі 3 179,37 грн., суму 3% річних — 747,89 грн. , суму інфляційних витрат   — 4 954,10 грн., судового збору — 1 827,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій до суми 41 549,28 грн. страхового відшкодування входить сума страхового відшкодування в розмірі 27 367,81 грн. внаслідок ДТП, що сталося 02.04.2014р.

Відповідно до звіту № 06/04/14 від 08.04.2014р. матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, в результаті пошкодження при ДТП з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 21 542,36 грн.

На підставі договору страхування позивачем складено страховий акт № 1286/10 від 07.10.2016р., розраховано суму страхового відшкодування та визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 27 367,81 грн.

Позивач у позові вказує на те, що виплативши страхове відшкодування ПрАТ «УАСК «АСКА» набуло права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування, однак не у більшому розмірі, ніж загальний розмір збитку з урахуванням фізичного зносу за мінусом франшизи, тобто у розмірі 21 042,36 грн.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст. 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв’язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов’язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.  Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов’язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов’язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов’язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов’язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв’язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов’язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ПрАТ «УАСК «АСКА»  (страховик) виплатив страхувальнику страхове відшкодування та звернувся до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (страховик), яким застраховано автомобіль  Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 23.04.2014р. у справі № 753/6438/14-п визнано винним у скоєнні ДТП, з вимогою про відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування.

Ураховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач — ПрАТ «УАСК «АСКА» , виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_2 перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

ПрАТ «УАСК «АСКА» реалізувало своє право кредитора шляхом пред’явлення вимоги до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») останнє надало згоду на прийняття обов’язку сторони боржника у деліктному зобов’язанні, якщо воно виникне.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов мотивували рішення тим, що у зв’язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи.

Крім того, вказують на те, що за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання. Право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Однак, суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин та змішали поняття «регрес» та «суброгація».

Основною характерною ознакою суброгації  є збереження того зобов’язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв’язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес — право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв’язку з чим і виникло нове — пов’язане саме  з регресною вимогою.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником — страховик.

Деліктне зобов’язання — первісне, основне зобов’язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов’язання, що тягне за собою припинення обов’язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов’язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов’язання  і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов’язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов’язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов’язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Тобто страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв’язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов’язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.

Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушеного права позивача, що стало підставою для звернення з відповідним  позовом до суду.

Однак, судами невірно визначено характер спірних правовідносин, що призвело до помилкових висновків щодо пред’явлення позивачем позову у межах строків позовної давності.

Суди вказують, що право страховика за договором страхування на подання до суду позову про стягнення  з винної особи коштів, виплачених страховиком, як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки у спірному зобов’язані відбулася заміна кредитора — страхувальник передав  страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Позивач у позові, посилаючись на норми ч. 5 ст. 267 ЦК України, наголошує на поважності причин порушення позивачем строку позовної давності.

У свою чергу, відповідач у відзиві на позов та у касаційній скарзі вказує на пропуск позивачем строку позовної давності і на необхідність застосування такого строку.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Оскільки, як зазначалось вище, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що позивачем пред’явлено позов у межах строків позовної давності, судами попередніх інстанцій не розглядалось питання поважності причин пропуску строку позивачем та не розглядалась заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги  та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу  відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постановлене у справі рішення суду першої інстанції, залишене без змін, постановою апеляційного господарського суду, вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін, зокрема, дослідити поважність причин пропущення позивачем позовної давності, можливості захисту порушеного права позивача та розглянути заяву відповідача про застосування спливу позовної давності і, в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково, а справа має бути направлена на нових розгляд, згідно зі ст. 129  ГПК України,  розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум судового збору за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному та в касаційному порядку, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017р. у справі № 910/8982/17 скасувати.

Справу № 910/8982/17 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді