ВС/КГС: У разі банкрутства боржника з вини його засновників або з вини керівника, у разі недостатності майна боржника на них може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями (ВС/КГС,справа № 923/862/15,30.01.18)

Фабула судового акта: В основу судових рішень в цій справі покладено висновки про те, що колишній директор та бухгалтер Приватного підприємства протиправно вивів з обігу Приватного підприємства кошти на суму 15  789  686 грн, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов’язання в розмірі 9  555  254 грн. У зв’язку з цими обставинами у та зв’язку з доведенням ПП до банкрутства ухвалою господарського суду була задоволеназаява ліквідатора ПП про покладання субсидіарної відповідальності на вказану особу.

Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Згідно з частиною першою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зокрема, в ч. 5 ст. 41 цього Закону унормовано, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника – юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.

Верховний Суд також підкреслив, що діюче законодавство України не пов’язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з ч. 5  ст. 41 Закону з обов’язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб.

Цікавим залишається питання, чи сформує новий Верховний Суд  нові позиції в питаннях відповідальності власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним, а також невжиття головним акціонером банку заходів щодо відновлення платоспроможності банку.

 

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року                                                                                                                                                                   м. Київ

справа №  923/862/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання — Анісімової М.О.;

учасники справи:

заявник — Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області,

боржник — Приватне підприємство «Золото Ланів»,

ліквідатор — арбітражний керуючий Забєлін Володимир Анатолійович,

третя особа — ОСОБА_2,

учасники справи не скористались правом участі у судовому засіданні, були повідомлені належним чином,розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017

у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), Лавриненко Л.В., Лашин В.В.

та на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017

у складі судді Пригузи П.Д.,

у справі про визнання боржника банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ВСТАНОВИВ:

10.08.2015 ухвалою Господарського суду Херсонської області за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області було порушено провадження про банкрутство Приватного підприємства «Золото Ланів», розпорядником майна визначено Забєліна Володимира Анатолійовича.

03.09.2015 ухвалою Господарського суду Херсонської області визнано вимоги кредитора — Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області у сумі 9 555 254 грн.

12.11.2015 ухвалою Господарського суду Херсонської області затверджено реєстр вимог кредиторів у складі одного кредитора — Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області у сумі 9 555 254 грн — 3 черга.

01.12.2015 постановою Господарського суду Херсонської області було відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. 17.05.2016 ухвалою Господарського суду Херсонської області повноваження ліквідатора Забєліна В.А. продовжено до закінчення ліквідаційної процедури.

08.11.2016 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява ліквідатора Приватного підприємства «Золото Ланів» Забєліна В.А. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника у зв’язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника на ОСОБА_2, який у період з 14.07.2011 по 02.12.2012 виконував обов’язки директора і бухгалтера Приватного підприємства «Золото Ланів».

Вказана заява мотивована тим, що внаслідок дій ОСОБА_2 протиправно виведено з обігу Приватного підприємства «Золото Ланів» кошти на суму 15  789  686 грн, що призвело до  неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов’язання в розмірі 9  555  254 грн. Ці обставини відповідно до частини п’ятої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є підставами для покладення на керівника підприємства cубсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням до банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017, вимоги ліквідатора Забєліна В.А. про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 у зв’язку із доведенням до банкрутства Приватного підприємства «Золото Ланів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 9  591  305 грн cубсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням до банкрутства.

В основу судових рішень покладено висновки про те, що ОСОБА_2 протиправно вивів з обігу Приватного підприємства «Золото Ланів» кошти на суму 15  789  686 грн, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов’язання в розмірі 9  555  254 грн. Зазначена сума та 36  057 грн судових витрат були стягнуті з ОСОБА_2 у зв’язку із доведенням підприємства до банкрутства на підставі частини п’ятої статті 41 Закону № 2343-ХІІ.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ліквідатора Приватного підприємства «Золото Ланів» Забєліна В.А. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника на керівника підприємства.

У касаційній скарзі посилання зроблені на:

1) порушення статті 20 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017) у зв’язку з тим, що суддя Пригуза П.Д. не заявив самовідвід після того, як винесену суддею Пригуза П.Д. ухвалу Господарського суду Херсонської області від 05.06.2015 було скасовано судом апеляційної інстанції, а продовжив розгляд справи про банкрутство Приватного підприємства «Золото Ланів»;

2) відсутність в арбітражного керуючого Забєліна В.А. договору страхування ризиків його діяльності, що в силу частини другої статті 110 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» призводить до заборони здійснення діяльності арбітражним керуючим;

3) необґрунтованість вимог, викладених в заяві арбітражного керуючого Забєліна В.А. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника на керівника підприємства, у зв’язку з наданням арбітражним керуючим вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 22.11.2012 щодо ОСОБА_2 уже після винесення судом першої інстанції ухвали від 23.08.3017;

4) неправильне застосування статті 619 ЦК України, згідно з якою встановлено, що  законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи;

5) завищення суми субсидіарної відповідальності.

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор Приватного підприємства «Золото Ланів» — арбітражний керуючий Забєлін В.А. просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши наведені скаржником доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 слід відмовити з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, із 14.07.2011 по 02.12.2012 роки директором та бухгалтером Приватного підприємства «Золото Ланів» був ОСОБА_2 У період з 25.07.2011 по 13.09.2011 гр. ОСОБА_2 знято готівкові кошти на загальну суму 9, 07 млн грн із призначенням платежу «видача готівки на закупівлю с/г продукції». Сільськогосподарська продукція не була закуплена, кошти на рахунки підприємства не повернуті.

За результатом проведеної 17.07.2012 перевірки ДПІ у м. Херсоні встановлено порушення Приватним підприємством «Золото Ланів» вимог податкового законодавства України та винесено податкове повідомлення-рішення про стягнення з підприємства 9 601 936, 68 грн штрафних санкцій. Зазначені обставини стали наслідком дій посадових осіб банкрута, у тому числі ОСОБА_2, що виразилось у штучному збільшенні податкового кредиту шляхом документування безтоварних операцій, безпідставному перерахуванні коштів по недійсним угодам на користь третіх осіб, що носило систематичний характер.

Також, вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 22.11.2012 директору Приватного підприємства «Золото Ланів» ОСОБА_2 було заборонено протягом року (з 02.12.2012 по 02.12.2013) займатися організаційно-розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю. Однак, у період із 04.12.2012 по 31.05.2013 ОСОБА_2, не зважаючи на заборону, встановлену вироком суду, що набрав законної сили, виведено з обігу належних банкруту коштів на суму 742 740 грн. Всього ОСОБА_2 протиправно виведено з обігу Приватного підприємства «Золото Ланів» коштів на суму 15 789  686 грн, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов’язання в розмірі 9 555 254 грн, які визнані у цій справі як вимоги кредитора та витрати судової процедури.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву ліквідатора Забєліна В.А. про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2, виходили із того, що ОСОБА_2 протиправно вивів з обігу Приватного підприємства «Золото Ланів» кошти на суму 15  789  686 грн, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов’язання в розмірі 9  555  254 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі — ГПК України), іншими законодавчими актами України. Згідно з частиною першою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон).

Зокрема, частиною п’ятою статті 41 Закону унормовано, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника — юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що у ході ліквідаційної процедури виявлено відсутність грошових коштів на рахунках боржника та відсутність активів банкрута, а майнові активи Приватного підприємства «Золото Ланів» були відчужені в результаті рішень та дій ОСОБА_2 і господарська діяльність підприємства припинена у незаконний спосіб, то обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяви ліквідатора Забєліна В.А. і про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 у зв’язку із доведенням до банкрутства Приватного підприємства «Золото Ланів». Тому доводи касаційної скарги про неправильне застосування положень статті 619 ЦК України є безпідставними.

Щодо завищення судом суми субсидіарної відповідальності через неврахування висновку судово-економічної експертизи, то суд касаційної інстанції не погоджується з такими доводами касатора, оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 по справі № 821/1857/14 з Приватного підприємства «Золото Ланів» стягнуто 9 601 936, 68 грн у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств до державного бюджету. А відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому доводи касаційної скарги про неправильність розрахунків органами фіскальної служби (ДПІ у м. Херсоні) грошового зобов’язання з податку на прибуток боржника не заслуговують на увагу.

У частині відсутності в арбітражного керуючого Забєліна В.А. договору страхування ризиків його діяльності, що призводить до заборони здійснення діяльності арбітражним керуючим, суд касаційної інстанції зазначає, що це питання слід розглядати у контексті законності призначення арбітражного керуючого (ліквідатора), що не є предметом розгляду у межах заявлених вимог.

У частині необґрунтованості вимог, викладених в заяві арбітражного керуючого Забєліна В.А. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника на керівника підприємства, у зв’язку з наданням арбітражним керуючим вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 22.11.2012 щодо ОСОБА_2 за статтею 212 КК України «Ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів» уже після винесення судом першої інстанції ухвали від 23.08.3017, відхиляються, оскільки діюче законодавство України не пов’язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з частиною п’ятою статті 41 Закону з обов’язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення норм процесуального права у зв’язку з неможливістю розгляду справи в суді першої інстанції суддею Пригузою П.Д. є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції було скасовано ухвалу Господарського суду Херсонської області від 05.06.2015 про повернення без розгляду заяви про визнання Приватного підприємства «Золото Ланів» банкрутом, тобто фактично розгляду по суті вимог ДПІ у м. Херсоні головного управління ДФС у Херсонській області не відбулося.

Таким чином, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги і залишення без змін постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 та ухвали Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308,  статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №  2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 — без змін.

2.    Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                           В.Пєсков

Судді                                                                                                                      Л.Катеринчук

В.Погребняк

Автор: Олександр Боков

 

джерело: http://protokol.com.ua/