Передмова: Як передбачено Конституцією, в Україні визнається та діє принцип верховенства права, а права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Реалізація цього принципу неможлива без ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи. Саме необхідність створення ефективних механізмів судового захисту зумовила оновлення процесуальних норм та стала підставою для прийняття Закону України від 03.10.2017 № 2147 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закону від 03.10.2017 № 2147).

На наш погляд, цей закон не просто змінив редакцію процесуальних кодексів, а став позитивним імпульсом для дієвого подолання численних колізій та прогалин у законодавстві, які, з часом стали справжньою загрозою ефективному захисту прав, свобод та інтересів громадян.

Згадаємо лише сотні тисяч звернень до суду дітей війни, справи чорнобильців тощо. У створеному органами виконавчої влади хаосі правозастосування заручниками були і громадяни, і суди. Тисячі громадян вимушені були звертатись до суду для вирішення суперечок, утворених саме через прогалини у законодавстві. А судді, у свою чергу, зобов’язані були щоразу вивчати та розглядати такі однотипні справи. У цьому сенсі виникало логічне запитання, а чи сприяє це оперативності та ефективності розгляду справ у судах? А вже ж ні.

Або ж інший приклад. Йдеться про позитивні рішення судів, які набули чинності після апеляційного перегляду, але в подальшому скасовані у зв’язку з висловленою правовою позицією Верховного Суду України (це, зокрема, справи про зміну юрисдикції, про заробітну плату працівників апаратів судів, про призначення та перерахунок пенсії державним службовцям, про перерахунок пенсій прокурорам тощо). При цьому з часу набуття судовими рішеннями законної сили до вирішення справи Верховним Судом України минав щонайменше один рік. І знову ж питання: чи сприяло це законним очікуванням громадян, що в юридичній літературі називається принципом правової визначеності?

За таких обставин очевидно, що процесуальні інструменти та правові засоби, за допомогою яких здійснювалось судочинство, потребували удосконалення. Таким чином, передумови для прийняття нових процесуальних норм сформувались об’єктивно.

По суті: Згідно з ч. 2 ст. 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд повинен  забезпечувати сталість та єдність судової практики. У зв’язку з цим окрему увагу у законі приділено створенню механізмів, які забезпечать єдність практики застосування права Верховим Судом.

Однією з новел Закону від 03.10.2017 № 2147 є введення в КАС України такого процесуального інституту, як «зразкова справа». Цю процедуру розроблено за прикладом «пілотних рішень», які приймає Європейський суд з прав людини.

Зокрема, під зразковою адміністративною справою розуміється типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. Тобто за наявності ознак типовості справи Верховний Суд приймає її до провадження, і така справа стає зразковою. Ознаки типовості визначені у п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України. Зокрема, типові адміністративні справи – це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Приписами ст. 290 КАС України регламентовано особливості провадження у зразковій справі. Зокрема, якщо в провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, у тому числі посилання на типові справи.

Крім того, суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі.

Водночас важливо підкреслити, що у разі ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ч. 3 ст. 291 КАС України).

Ведення таких понять, як типова та зразкова справи, є важливим кроком для впровадження судового прецеденту в Україні. Сам факт визнання за Верховним Судом права на створення судового прецеденту є кроком вперед на шляху розвитку України як соціальної, правової держави насамперед тому, що відбувається зміна сприйняття права та судової практики у суспільстві. Судові рішення у зразкових справах набувають ознаки реального носія об’єктивної інформації та джерела права.

Прецедентність судового рішення своїм корінням сягає у вавилонські традиції звичаєвого права, коли вважалось неприпустимим різні рішення у схожих за обставинами справах. Praecedens — той що передує, тобто це попереднє судове рішення, метод вирішення справи, який являє собою авторитетне правило або приклад для вирішення схожої, аналогічної справи. Можемо підсумувати, що прецедентне право це «динамічне, живе право», яке виконує основну функцію права — забезпечувати вирішення життєвих ситуацій.

Післямова: 15.02.2018 Верховний Суд вже ухвалив рішення у першій зразковій справі щодо перерахунку пенсії колишньому співробітнику МВС з урахуванням грошового забезпечення поліцейських. Станом на 14 березня 2018 року Верховним Судом відкрито ще 4 зразкові провадження, а в 3-х витребувано матеріали типових справ для вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі.

Підсумовуючи викладене вище, хочемо сказати, що запровадження таких важливих процедурних змін до КАС України в подальшому сприятиме забезпеченню передбачуваності та єдності правозастосовної практики, швидкому розгляду великої кількості однотипних справ, зменшенню навантаження на суддів.

Джерело: ВААС