24. Суди з’ясували, що дорожній знак, який вказував напрям руху на дорозі, якою їхав позивач, був встановлений зліва від проїзної частини, що є порушенням Правил дорожнього руху. З огляду на цю обставину суди констатували, що в діях позивача немає складу адміністративного правопорушення. 25. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, позаяк неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

Київ

справа №127/12081/17

провадження №К/9901/24194/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу          

за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича про скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2017 року (суддя Михайленко А. В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (судді Смілянець Е.С., Сушко О.О., Залімський І.Г.),

І. Суть спору

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 4 батальйону УПП у м. Чернівці Опайця В.Г. про скасування постанови серії АР № 362858 від 19 травня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) та закриття провадження у справі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дорожній знак розміщений з порушенням вимог, а своїми діями він не спричинив небезпеки дорожнього руху.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до постанови інспектора роти № 4 батальйону УПП у м. Чернівці у справі про адміністративне правопорушення від 19 травня 2017 року серії АР № 362858, 19 травня 2017 року о 10.30 год. в м. Чернівці по вул. Ентузіастів, водій ОСОБА_1 будучи за кермом автомобіля Рено Колеос д.н.з. НОМЕР_1 рухався дорогою з одностороннім рухом проти напрямку руху чим порушив вимоги дорожнього знаку 5.5 та 5.7.1, пункту 8.4 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою 122 КпАП.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 16 червня 2017 року позов задовольнив.

5. Постанову інспектора роти № 4 батальйону УПП у м. Чернівці Опаєць В.Г., серії АР № 362858 від 19 травня 2017 року скасував; провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 про вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КпАП  закрив.

6. Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

7. При постановленні таких рішень суди виходили з того, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

IV. Касаційне оскарження

8. У касаційні скарзі відповідача, з покликанням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їхні рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

9. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди не надали належної правової оцінки фактичним обставинам цієї справи, зокрема щодо порядку встановлення дорожніх знаків.

10. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, просить відмовити у її задоволенні. З-поміж іншого зауважив, що дорожній знак, який організовував дорожній рух, був встановлений з лівого боку дороги і таким чином, що його не було видно, тому він об’єктивно не міг його бачити під час руху. На цій підставі позивач виснував, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КпАП.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

12. Відповідно до статті 251 КпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

13. Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

14. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

15. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

16. Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КпАП, відповідно до якої органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (<…>частини перша, друга, третя, п’ята і шоста статті 121, <…>).

17. Згідно з частиною другою статті 222 КпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

18. Згідно з пунктом 8.2-1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

19. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

20. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

21. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

22. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

VI. Позиція Верховного Суду

23. У справі встановлено, що позивача притягнули до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КпАП у зв’язку з тим, що він, будучи за кермом автомобіля, рухався (вулицею Ентузіастів в м. Чернівці) дорогою з одностороннім рухом проти напрямку руху, чим порушив дорожній знак 5.5 та 5.7.1, пункт 8.4 Правил дорожнього руху.

24. Суди з’ясували, що дорожній знак, який вказував напрям руху на дорозі, якою їхав позивач, був встановлений зліва від проїзної частини, що є порушенням Правил дорожнього руху. З огляду на цю обставину суди констатували, що в діях позивача немає складу адміністративного правопорушення.

25. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, позаяк неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

26. Водночас колегія суддів вважає, що висновки, яких суди дійшли в цій справі, є поспішними, адже поза увагою залишено істотні обставини, які, на переконання колегії суддів, мають значення для правильного вирішення цієї справи.

27. Зокрема, суди не з’ясували: куди (у якому напрямку) і звідки рухався позивач (зокрема, чи він виїхав зі стоянки біля готелю, як висновується з фотографій, долучених до матеріалів справи, чи він рухався вулицею (Ентузіастів в м. Чернівці), проїхавши повз готель і кінозал, як зазначено у позові); де саме його зупинив інспектор поліції; яким чином організовано дорожній рух на цьому відтинку дороги, зокрема місце розташування усіх дорожніх знаків і яких саме, у тому числі дорожнього знаку, який порушив позивач; правові підстави встановлення цих дорожніх знаків (з урахуванням доводів відповідача про те, що дорожні знаки встановлюють за погодженням з органами місцевого самоврядування).

28. На думку колегії суддів, з’ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

29. З огляду на межі касаційного перегляду та повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії, колегія суддів не може самостійно з’ясовувати обставини справи та давати їм правову оцінку. Тому з урахуванням наведеного та керуючись вимогами частини другої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вирішила, що судові рішення, які є предметом касаційного перегляду, треба скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

28VII. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.          Касаційну скаргу інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          М. І. Смокович

Судді                                                                                                    О. В. Білоус

                                                                                                              В. М. Шарапа